Ученица 8-а класса средней школы 6 вьетнамского происхождения Фам Туан Ань победила в городской олимпиаде по украинскому языку в Ровеньках Луганской области.

Об этом сообщила директор департамента по вопросам науки и образования Луганской областной государственной администрации Ирина Цымбал.

По ее данным, ученица стала лучшей среди сверстников и вышла на областной этап олимпиады.

Фам Туан учится в украинской школе с первого класса.

Ее родители-вьетнамцы плохо владеют русским и украинским языками.

Коли у майбутньому українські історики та хронографи описуватимуть рік 2008-й, оцінюючи, який вплив події справили на подальшу історію України, поза сумнівом, – поряд зі вступом країни до СОТ та відмовою у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО – у числі найзначущіших та найбільш визначальних подій буде визнано впровадження в Україні обов’язкового дублювання (озвучення) фільмів українською мовою. Бо ж коли вважати доконаним факт, що без відродження мови й розгорнення на її ґрунті міцної культури годі мріяти про правдиву, не вихолощену Україну, то так само упевнено слід сказати, що власний дубляж (а потому – і власний кінематограф) є одним із найважливіших і найефективніших засобів на цьому шляху.

Докладно про внутрішнє значення названої реформи, завдячуючи якій українська (причому, не офіційно-суха, а жива та яскрава) буквально ввірвалась до кожного закуточку країни, я уже якось мав нагоду писати. Тут же потрібно наголосити на ще однім – зовнішнім – аспекті справи.

Творячи й розвиваючи власну культуру, ми не лише в такий спосіб доходимо себе – отже, стаємо собою і пізнаємо себе, але й відкриваємося як особа, індивідуальність для інших; даємо можливість оточуючим пізнати нас. Дійсно ж бо, безліч талановитих та видатних вихідців із України відзначались поважними внесками до світової науки, культури, мистецтва й раніше, а проте дуже часто їх ототожнювали із росіянами – як і їхню країну мали за периферію Росії. “Українці: несподівана нація” Ендрю Вілсона, власне, й могла появитись на світ тільки там, де нічого не чули про народ із історією, що налічує тисячу років. За цих умов виразна й суб’єктна політика, участь у світових літературних (ширше – культурних) збіговиськах і перемоги у спорті – є важливими інструментами, щоб розказати про себе. До них, виявляється, – треба зарахувати й український дубляж, який дивляться… у Білорусі.

Так как белорусского дубляжа дождешься, когда одно членистоногое издаст свист на нейкой возвышенности, – довольствуемся близкой нам соседней “мовай”. “Мегамозг” на мове уже раз 15 посмотрели

Справді, те, що дубльовані українською мовою фільми часто в рази перевершують російськомовних братів, відзначалося в Україні багатьма фахівцями (про це пишуть – російською мовою! – й відвідувачі всіляких форумів), однак те, що це оцінили й за межами України (і то – глядачі!) стало для мене приємною несподіванкою. Якось, шукаючи в Інтернеті кіно білоруською, випадково натрапив на одному з тамтешніх торентів на прохання користувача під ніком diaman додавати стрічки з українським озвученням, позаяк “доча моя обожает на мове смотреть”. “Так как белорусского дубляжа, – скрушно продовжував diaman, – дождешься, когда одно членистоногое издаст свист на нейкой возвышенности, – довольствуемся близкой нам соседней “мовай”. “Мегамозг” на мове уже раз 15 посмотрели”.

Що ж, diaman має рацію, й нашим північним сусідам дійсно можна лише співчувати. На відміну від України, яка ось уже п’ять літ видає щороку на-гора біля ста фільмів з прекрасним озвученням, білоруси не можуть похизуватись навіть телевізійним – закадровим – білоруським перекладом. Тож якщо українці мають можливість знайти в Інтернеті тисячі стрічок українською, то найбільша колекція відео рідною для білорусів мовою, яку я відшукав, не налічує й двох сотень позицій.

 
Сергій СТУКАНОВ
Джерело: Gazeta.ua

Герман з ідіотською посмішкою зірвала наліпку "Голосую лише за себе":



До речі - депутати "бютівці" та "свободівці" прийшли у національних вишиванках. У піку їм, А.Герман вирішила
теж одягнути національний одяг депутатів "с Донбаса" - смугасту тюремну робу, от тільки внесла деякі корективи у дизайн одягу - смуги у неї не вертикальні, а - горизонтальні.
Чи підтримають і решти ПеРдунів традицію, що започаткувала Герман?

О 15:30 18 лютого Франківський суд Львова розглядав справу за позовом 31-річного Святослава Літинського до виробника техніки Samsung. Чоловік купив пральну машину і не знайшов у ній маркування українською мовою, – повідомляє Gazeta.ua.

За словами покупця, відсутність маркування є порушенням закону “Про засади державної мовної політики”.

Оновлені дані:  Судове засідання перенесено на 25 березня, зокрема тому, що Самсунг попросив передати матеріали справи для ознайомлення в Київ. 

- Неправильне прочитання та тлумачення маркувань може вивести з ладу пристрій, спричинити втрату гарантійних зобов’язань, завдати матеріальної і навіть фізичної шкоди користувачу, – пояснює Святослав Літинський і припускає, що проблема не поодинока. – З відповіді товариства Samsung вбачається, що вони не імпортують пральних машин із українським маркуванням.

Отже вся імпортована продукція, за припущенням позивача, ввозиться з порушенням українського законодавства.

“Суд прийняв справу до розгляду і сьогодні відбудеться перше судове засідання”, – розповів львів’янин.

Раніше він пасивніше ставився до нехтування бізнесом його рідної мови: “Просто не купував того, що мені не подобається – наприклад товарів без української мови в меню, в інструкціях тощо. А цей раз я побачив уже вдома, коли покупку доправили, розпакували”.

Якщо не буде ніяких політичних втручань, обурений покупець розраховує на позитивне для себе рішення Феміди.

Старший викладач кафедри програмування  факультету Прикладної математики  Львівського національного університету імені Івана Франка Святослав Літинський є членом спільноти “И так поймут”, яка діє на захист україномовних споживачів. Засновних цього руху Роман Матис розповідає, що боротьба споживачів за українську мову потроху починає виходити за межі інтернету.

Северин НАЛИВАЙКО
Джерело: Gazeta.ua

Незважаючи на однозначні дані соціологічних досліджень, які засвідчують стале зростання прихильності українців до державної мови, чинна влада, здається, докладає цілеспрямованих та системних зусиль, аби повернути плин часу навспак і довершити русифікацію України, призупинену по здобуттю незалежності. Остаточно руйнуючи нетривкі механізми, які дотепер дозволяли сяк-так зберігати хистку рівновагу у мовній царині і сподіватися на поступальну емансипацію України від культурного впливу Росії, реакційний режим демонструє глибоку зневагу до українства.

Втім, і сьогодні, не маючи інструментів та важелів для симетричної відповіді режимові на виконавчому й законодавчому рівнях, суспільство активно шукає можливості протистояти русифікаційній політиці, створюючи громадські об’єднання й реалізуючи всілякі проекти, спрямовані на підтримку та захист української мови. Протягом 2013 року передбачається створення мережі українських розмовних клубів у російськомовних містах сходу та півдня країни. Згідно з задумом організаторів, названі клуби не тільки даватимуть усім охочим змогу вдосконалити українську, але й поступово ставатимуть осередками українського урбаністичного сенсоутворення, без яких є немислимим постання новочасної української нації. В авангарді цього процесу виступили два клуби, що започаткували свою роботу на рубежі старого й нового року: починання Донецька, де 20 грудня запрацював перший Український розмовний клуб, 6 січня підхопила Одеса.

Ідея українських розмовних клубів набуває дедалі більшої популярності. Упродовж місяця в Україні започаткували діяльність іще двійко таких закладів. 22 січня, акурат до Дня Соборності України, оголосили про створення клубу молоді хлопці з Нікополя Дніпропетровської області, а три тижні по тому (11 лютого) – юнаки з Горлівки, що на Донеччині.

- Побачивши новину про українські розмовні клуби, я відразу подумав, що це вдалий формат, – розповідає організатор клубу у Нікополі Костянтин Іватович. – Відчуття було таке, ніби знов прочитав щось схоже на Українську хартію вільної людини! Мені бракувало україномовних співрозмовників, то ж я й подумав: чому б і ні? Таких, як я, імовірно, багато, тому слід гуртуватися, а не сидіти, склавши руки”.

Перша зустріч нікопольських прихильників української мови пройшла в одному з міських кафе після чого клуб переселився до дитячої бібліотеки, що радо надала приміщення для засідань.

Засновниками клубу у Горлівці стали студенти Автомобільно-дорожного інституту – брати Олександр та Олег Ланги:

- Будучи небайдужими до української мови й натхненні досягненнями Українського розмовного клубу в Донецьку, ми вирішили розвивати цей рух у Горлівці, – розповів Олександр. – На диво, усі сприйняли нашу ідею дуже тепло й усіляко допомагали. Молодь цікавиться та охоче вступає до клубу. Здебільшого це пов’язано з тим, що такий заклад – новий в нашому регіоні, й він допомагає в саморозвитку та навчанні”.

За словами організаторів, попервах клуб працюватиме для студентів АДІ, але перегодом, набравши ходи, розчинить двері й для непов’язаних із інститутом мешканців міста.

Нагадаємо, що поштовх до створення українських мовних клубів задав проект “Український мовний простір“, ініційований рухом добровольців “Простір свободи”.
Джерело: Gazeta.ua

«Ачхой-Мартановский район, на юге селения Валерик.

 В этом месте был зверски убит Висита Анзоров, скрывавшийся в надежде спасти своего 10-летнего сына. Русские солдаты отрезали голову Висите, а 10-летнего мальчика взяли в плен.

 Затем русские принесли голову Виситы к мечети селения Шалажи и на площади села, перед мечетью, играли в футбол, используя вместо мяча голову Виситы.

 Отчаявшийся 10-летний сын нападал на играющих солдат, хватался за окровавленную голову отца, пытаясь отобрать её у солдат, но затем и его русские стали гонять по площади вместо мяча».

 (Февраль- март 1944 года. Из воспоминаний Дзияудина Мальсагова, сотрудника НКВД)

 

Отдел мониторинга

Кавказ-Центр

Антиукраїнські зміни в програму незалежного тестування були внесені в УЦОЯО та Міносвіти.

Про це, як передає «Освіта.ua», йдеться в повідомленні керівника робочої групи з розробки програми ЗНО з історії України, завідувача лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України Олени Пометун.

Заява Пометун зроблена у відповідь на слова директора Українського центру оцінювання якості освіти Ірини Зайцевої, що Центр не має стосунку до розробки програми ЗНО з історії України в 2013 році, а всім займалася робоча група.

«Це не відповідає дійсності! Всі правки в програмі зроблені працівниками УЦОЯО та Міністерства освіти», - спростувала ці твердження Пометун.

За її словами, ще 27 серпня 2012 року робоча група передала до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Протокол засідання групи з розробки програм ЗНО. І цей документ не містив скандальних змін, повязаних з виключенням історичних постатей з програми.

«Скликали нас ще в 2011 році, і програма, яку ми створили, діяла під час тестування-2012. У серпні 2012 року Український центр оцінювання якості освіти звернувся з проханням внести деякі правки в програму. Ми зібралися 27 серпня і зробили низку технічних правок: карти подавати так-то, цю інформацію уточнити, доопрацьовану програму передали в Інститут інноваційних технологій і змісту освіти», - пояснила Пометун.

Після цього документа в робочій групі не бачили: його мав передати в міністерство Інститут інноваційних технологій, а МОН вже перенаправляє програми в УЦОЯО. При цьому передача документа, підкреслює Пометун, відбувалася більше двох місяців, оскільки на сайті Центру вона зявилася лише 8 листопада. Відповідно, напрошується думка, що хтось над нею працював.

«Побачивши остаточний варіант, я попередила, що можуть бути проблеми, адже документ не відповідає тому, який затвердила робоча група. Мені відповіли, що це не моя справа. Але раптом саме нас починають звинувачувати у змінах. Так і сказали: «Це ви так написали», - обурюється керівник групи.

«Але я не могла такого писати, я автор практично всіх програм з історії України часів незалежності. Програму не просто порізали. Там, крім прізвищ, багато правок. Слово «Галичина» у всьому тексті замінили Західноукраїнські землі, скрізь зняли словосполучення «національна ідея», «національний рух». Цих правок більше тридцяти, це навіть не зміни, а шкідництво: програма набула абсолютно антиукраїнського звучання, діти ж повинні це завчити», - заявила Пометун.

Додамо, що також вона оприлюднила на своїй сторінці в Facebook протокол засідання робочої групи з розробки програм ЗНО від 27 серпня 2012 року і фрагмент електронного листування між директором УЦОЯО Іриною Зайцевою і начальником департаменту загальної, середньої та дошкільної освіти Олегом Єреськом. Листування, за її словами, було надіслано на її пошту невідомими людьми і підтверджує маніпуляції чиновників зі змістом програми ЗНО з історії України в 2013 році.

http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=19751

ТЫВА. Местные учителя определили русский язык как иностранный

Приблизно з V ст. н.е. у слов’янському середовищі поширились двоскладові імена. В більшості, їх носили люди з високим соціальним статусом – князі, члени князівських родин та вожді племен.

Це питання, на жаль, і понині залишається малодослідженим, а самі імена поступово активно витісняються чужинськими та малозрозумілими широкому загалу.

Вчені в Польщі та Югославії, - професор Малець з Інституту польської мови Польської Академії Наук у Кракові, та професор Цірковіч з Університету в Новому Саді, згодні в тому, що саме двоскладові імена є найбільш архаїчними, найбільш типовими і мають більше відношення до древньої слов’янської спільності та її еліт. Імена, що складаються з двох слів, мали свій глибокий сенс і вимову. На жаль, сьогодні СЛОВ’ЯНИ вже не розуміють значення своїх імен. Найгірше, однак, те, що імен цих стає все менше. (У Польщі всього якихось 10% від всіх імен).

"Імена створюють систему, яка, виділяючись з усього мови деякими специфічними рисами, становить одночасно частина традиції права і звичаїв кожного суспільства" (Тадеуш Мілевський, 1969).

Ця чудова традиція права і звичаїв присутня однаково у всіх слов’янських країнах унаслідок загального походження і загального етнічного початку. Систему слов’янських імен слід проголошувати й поширювати, щоб вона не зникла і стала більш популярною і навіть обов’язковою у всіх слов’янських країнах.

Імена, ініціація і слов’янська культура

До і відразу після розпаду слов’янської спільності, тобто перш ніж слов’янські племена ввійшли в орбіту впливу чужих культур, язичницька традиція і звичаї не дозволяли членам племінної спільності, а тим більше правлячій еліті, відступати від канону двоскладових імен (600 - 1000 роки нашої ери). Дитина ставала членом суспільства (Задруга, Ополє, племена, держави), коли переходила під чоловічу опіку у віці 7 років. Під час обряду ініціації їй давали нове ім’я, а старе, дане незалежно від статі, під впливом почуттів та імпульсом матері, підлягало забуттю. Нове осмислене ім’я повинне було відповідати характеру дитини або якостям, які хотіли б у ньому бачити батьки, якщо у дитини був слабкий характер, наприклад:

Богуміл - нехай буде милий богу
Гостерад - нехай буде відрізнятися гостинністю
Мстислав - нехай буде славен помстою над ворогами

Як видно, за слов’янськими віруваннями, ім’я було закляттям і магічним знаком, пов’язаним з людиною, що його носить.

Завдяки лексичним складовим двоскладових імен, збережених звичаями та традицією, ми багато дізнаємося про культуру і систему цінностей наших предків. Ось приклади з різних сфер життя:

Життя (суфікси-буд,-жир) - Властибуд, Жирослав, Домажир.

Позитивні цінності (добро-, любо-, мило-, раде-) - Доброгост, Любомир, Радомир, Милострий.

Негативні цінності (не-) - Ніклот, Немир, Нерад.

Сенс пізнання (мисле-,-думка,-вид) - Мислебор, Гостевид, Болемисл.

Громадське устрій (держи-, гради-, влади-) - Держикрай, Градислав, Володимир.

Гостинність (-гост) - Любогост, Доброгост, Радогост.

Військова організація (-полк, вой-) - Святополк, Воїслав.

Бойова готовність (буди-, креси-) - Будивой, Кресислав.

Боротьба (бори-, рати-) - Боригнів, Ратибор.

Гідність воїна (свято-, яро-, пако-) - Святомир, Ярослав, Яромир, Пакослав.

Честь, слава (чти-,-слав) - Чтибор, Томислав, Болеслав.

Сім’я (брато-,-стрий, сестро-) - Братомил, Желістрий, Сестромил.

Власність (семи-) - Семемисл, Семавіт.

Віра (бог-,-бог) - Богуслав, Хвалибог, Молибог, Богухвал.

Це приклади присутності цінностей, почуттів, вірувань, громадського способу життя, суспільної організації в умовах війни.

Варто зазначити, що в системі слов’янських імен відсутні виступаючі в системі імен інших індоєвропейських мов назви тварин (!), зброї та реалій, пов’язаних із заняттями населення. Слов’янські імена також більш абстрактні, ніж інші індоєвропейські імена.

Види слов’янських імен у Польщі

У Польщі, як і в інших слов’янських країнах, виступають три розрізнених морфологічних типів імен.

Перший тип - двоскладові імена

Головні, найдавніші і найбільш правильні. Вони складаються з двох слів, що знаходяться між собою в певному синтаксичному та смисловому співвідношенні. Характеристика цих імен була представлена вище. В період Середньовіччя у Польщі імен такого типу використовувалося близько шестисот. Однак, з моменту прийняття християнства вони поступово замінялися західними та єврейськими іменами, і в врешті решт на рубежі XV-XVI століть були майже повністю витіснені. Виняток з цього правила становили слов’янські двоскладові імена, які носили святі Церкви, наприклад, Чеслав, Казимир, Станіслав, Вацлав, Владислав, Войцех. Також довше залишалися у вживанні двочленні імена в дворянських сім’ях, що є доказом використання двоскладових імен слов’янськими елітами. Доказом цього також слугують імена королівських і князівських династій на території всього Слов’янського світу. У Польщі слов’янські двоскладові імена носили навіть володарі з династій, які нічого спільного зі слов’янством у етнічному походженні не мали: Ягеллони (наприклад, Владислав Варненський), Вази (наприклад, Владислав IV Ваза).

У XVI і XVII століттях ми ще зустрічаємо Броніслава, Дадзібога, Доброгоста, Держислава, Ярослава, Мирослава, Мстислава, Пшемислава, Пшецлава, Володимира, Збігнєва. У XVIII столітті в Польщі вживаність слов’янських двоскладових імен продовжує скорочуватись. Ситуація змінюється в XIX столітті в зв’язку з інтересом до минулого Польщі. Починають з’являтися календарі слов’янських імен (наприклад, Т.Воєвудского у Варшавському Кур’єрі за 1827), хоча разом з ними починають з’являтися помилкові, спотворені форми слов’янських імен (наприклад, замість Збигнева з’явився Збігнєв, а замість Семовіта з’явився Земовіт) і гібридні форми - отримані з християнських імен з додатком другої слов’янської члена, наприклад: Ян - Яніслав, Юліан - Юліслав. Воскресінню деяких старих слов’янських імен сприяла також романтична література, багата старопольська мотивами з справжніми старослов’янськими іменами.

У міжвоєнний період популярність слов’янських двочленних імен продовжує зростати, завдяки діяльності неоязичницьких груп, які зверталися до міфології слов’ян і давньої системі вірувань. Слов’янські двоскладові імена популяризувалися також завдяки виданню календарів і книг (наприклад, Владислав Колодзей "Слов’янський календар") і звичаєм приймати псевдоніми у вигляді слов’янського імені. Наприклад, журнал "Задруга" не публікував повного імені автора статті - тільки ініціали, якщо ім’я автора не було слов’янським.

Зараз в Польщі діють організації, виявляють інтерес до слов’янства і вимагають від своїх членів володіння двоскладовим слов’янським іменем, що здається мені вельми позитивним явищем (наприклад, деякі харцерскі дружини у Кракові, краківське відділення товариства "Ніклот", "Крак", "Любуш") .

Який розмах нині набуло використання слов’янських імен у Польщі? Станіславів - 800 тисяч, Казімірів - 300 тисяч, Войців, Владиславів, Чеславів і Воладимирів - по 200 тисяч, Богданів - 130 тисяч. Досить велике число також Богумілів, Богуславів, Богухвалів, Святославів. Ці імена популярні завдяки їх зв’язку з християнством. З імен, які з християнством мають небагато спільного, популярні Збігнєв (400 тисяч), Ярослав, Мирослав, Веслав, Здіслав (по 200 тисяч), Пшемислав (130 тясяч), Болеслав, Броніслав, Радослав (по 80 тисяч).

Від чоловічих імен утворюються жіночі форми, про їх велику схожість свідчить про рівноправність жінок, наприклад: Станіслава (300 тисяч), Казимира (145 тисяч), Владислава (140 тисяч), Чеслава (100 тисяч). Популярні також: Вацлава, Броніслава, Людмила, Доброслава, Славоміра, Збігнева, Здіслава.

Другий тип - форми імен, що походять від двоскладових імен

Похідні форми, розбиті або скорочені, забезпечені різними суфіксами, часто зменшено-пестливими), наприклад: Ратіборек - від Ратибор, Лют - Лютогнів, Пелка - від Святополк, Войтек - від Войцех, Гневко - від Гневомір, Мілош - від Мирослав, Броніше - від Броніслав, Лех - від Лехослав, Мешко - від Мечислав, Борис - від Борислав.

Третій тип - прості імена - народні назви в функції власних особових імен

Гарним прикладом імені цього типу є популярне в Сербії ім’я Вук, швидше за все утворене від відомого в Середні віки імені Вілчан - володар Вилітів зі значенням "нехай буде як вовк, войовничий, хижий, умілий воїн". Інші імена цього типу: Квятека ("хай буде як квітуча рослина, прекрасний і огрядний"), Одолан (від дієслова "здолати"), Шиба (від "Шиба", тобто бити), Кохан, Мілаван, Ласота.

Загрози

Причиною зникнення слов’янських імен є процес акультурації. Розглянемо цю проблему з точки зору Польщі та поляка. Зараз найнебезпечнішим є лихо під назвою американізація. Зустрічаються такі імена, як Анжеліка, Лінда, Ларі, Марк, Денис, Роб, Маркс, Енді, Валентинка ... Це, звичайно ж, результат напливу низькопробної американської або німецької поп-культури, особливо беззмістовних фільмів і телепрограм. До 1989 року таких імен в Польщі не було зовсім, завдяки чітким діям цензорів і Міністерства культури і мистецтва.

По іменах в Польщі можна також легко помітити вплив німецької культури і одвічного "Drang nach Osten". Робертів, Конрадів, Каролів та Генріків серед поляків вже мільйони.

Фактично з Німеччини до Польщі прибуло і християнство, а з ним і Біблія і численні гебрайські імена. Незважаючи на їх ополячення, значне число близькосхідних імен вказує на рівень занепаду традиції слов’янської культури та звичаїв. Зараз виходить, що "типово польськими" є такі імена, як Матеуш, Лукаш, Петро, Рафал, Юзеф. З причини того, що римський папа (покійний Іоан Павло ІІ, прим.«Аратти») мав польське походження, популярність гебрайською імен Ян і Павло перейшла кордон абсурду. Єдиним виходом з цієї ситуації буде державна програма відмови від чужинських імен, і популяризація древніх слов’янських імен.

Прикро, але на пострадянському просторі, власне на теренах України, складається подібна до польської ситуація з іноземними іменами (згадайте хоча б психоз із поширення імен з латиноамериканських серіалів)…

Способи порятунку двочленних імен

Щоб зберегти існування двочленних слов’янських імен як етнокультурного прапора, який відрізняє нас від представників інших мовних груп, необхідно проводити заходи з популяризації їх у культурі:

• вибір літературних і артистичних псевдонімів у формі двоскладових слов’янських імен, наприклад: письменники Людовит Штур, Збігнев Ненацкій, Барні Рогаліца;

• запровадження обов’язкового слов’янського імені в організаціях національної та слов’янської спрямованості;

• найменування фірм, магазинів, об’єднань, вулиць такими іменами (наприклад, відома в Польщі ковбасна фірма "Доброслава");

• пропаганда періоду раннього середньовіччя через археологічні експедиції та історичні засідання, адже всі правителі в цей період мали слов’янські імена; наділення героїв книг, віршів, фільмів двоскладовими слов’янськими іменами;

• видання календарів зі списком слов’янських імен, притому виключно правильних.

Одним словом, мова йде від тому, щоб впроваджувати слов’янські імена в кожній сфері нашої діяльності: на рівні політики, економіки, культури, науки. Слід пам’ятати про наших дітей, які незабаром з’являться на світ. Подумаємо вже сьогодні про слов’янських іменах для них! На жаль, сьогодні у зв’язку з юридичними вимогами ми не можемо собі дозволити давати дитині ім’я у віці 7 років. Ці імена ми повинні шукати в списках слов’янських імен, історичних джерелах, літературі, а також в оточуючих нас назвах місцевостей, наприклад: Володимира, Святослава, Ярослава та Богдана в Україні, Братислава - у Словаччині, Літомисля в Чехії, Златібора - у Сербії ,у Польщі: Водіслава, Ратібужа, Мислібужа, Пшемисла, Ярослава, Держислава, Вроцлава.

То ж – плекаємо рідні імена та традицію, яка своїми коріннями поєднує нас із тисячолітньою спадщиною предків!

http://www.aratta-ukraine.com/text_ua.php?id=2517

Людині, що народилась та живе у Львові, стає дивно, коли хтось з українців не розуміє такі звичні для львів’ян слова – “кобіта”, “пательня”, “мешти” чи “канапка”.

А вся справа в тому, що Західна Україна довгий час жила окремо від решти України, під владою то Австро-Угорщини, то Польщі, звідки і влилось у нашу мову стільки гарних слів :-)

Алярм – сигнал, тривога
Амбулянс – медична допомога
Андрус – злодій
Андрути – вафлі

Багнет – штик
Бадиль – бур’ян; в переносн. – жлоб, рагуль, роздовбай
Балакати – говорити (балак – розмова)
Бальон – повітряна куля, м’яч
Бамбетель – кімнатна лавка зі спинкою
Баняк – каструля
Батяр – шибеник, хуліган
Бздура – нісенітниця
Бігме – заприсягтися, поклястися, забожитися
Біня – дівчина
Брама – ворота
Бусько – лелека

Вар’ят – божевільний
Вельон – фата молодої
Виходок – вбиральня
Вуйко – дядько
Вуйна – тітка

Галіція – Галичина
Гальба – кухоль
Гара – горілка (або самогон)
Гонор – честь
Гуляти – танцювати

Ґазда – господар
Ґаляретка – желе, мармелад
Ґречний – ввічливий
Ґудз – вузол

Дедьо - тато
Дефіляда – парад
Дзиґар – 1. сигарета 2. годинник (Дзиґарок)
Дупа – срака

Жовнір, жовнєж – солдат, воїн

Забава – свято, танці
Заліско – праска
Зафундувати – виставляти
Захцянка – бажання
Зимно – холодно
Зупа – cуп

Камізелька – жилет, безрукавка
Канапа – диван
Канапка – бутерброд
Калапуцькати – перемішувати
Карамболь – зіткнення
Кашкіт (кашкет) – кепка
Каштелян – комендант
Квасний – кислий
Келих – чарка
Керунок – напрям
Кнайпа – бар, кафе, ресторанчик, забігайлівка; в минулому - шинок
Кобіта, кобєта – жінка, дівчина
Когут – півень
Колєжанка – товаришка, колега жін.
Креденс – шафа зі скляними дверцятами
Кремпуватися – соромитися
Кримiнал – тюрма
Криж – полотно, сукно, відріз тканини
Крижі – нижня частина спини
Криївка – таємне сховище
Кріс - рушниця
Ксьондз – священик
Кумпель – товариш
Куцати – блювати, ригати
Куця – свиня

Легінь – юнак
Летовище – аеропорт
Лєгуміна – десерт
Локаль (льокаль) – 1. ресторан, шинок 2. Квартира
Люстро – дзеркало
Люфа – дуло
Льох – підвал
Льоха – свиня (яка має народити)

Мандибурка – картопля
Мантилепа – неохайна людина
Маринарка – піджак
Марципан – делікатес
Морва – шовковиця
Москаль – росіянин
Мешти – туфлі, взуття
Нагла поміч – швидка допомога
Нагнітки – мозолі
Нарваний – наглий
Небіжчик – покійник
Нездалий – непридатний
Ногавиця – штанина

Обійстя – подвір’я
Обмова – плітки
Обрус – скатертина
Одір (вогір, оґєр) – некастрований кінь
Оздоба – прикраса
Оферма – незграба

Пательня – сковорідка
Пацьорки – намисто
Паця’ – порося
Пащекувати – грубо говорити
Писок – рот, стулити писок – сидіти тихо
Пінда – дівчина-підліток
Пляцки (пляцок) – солодкий пиріг або деруни, картопляники
Покій – кімната
Помарніти – схуднути
Портки – штани
Презент – подарунок
Проплі – перхоть
Прятати – прибирати
ПублІка – шльондра
Пуделко – коробочка
Пулярус (полярес) – гаманець
Пуцувати – чистити
Пуцька – прутень, статевий член

Рандка (рантка) – побачення, зустріч
Ревізія – обшук
Рейвах – розгардіяж, бардак
Ресторація – ресторан
Ринва – стічна труба
Ровер – велосипед
Ружа – троянда
Румегати – жувати, пережовувати
Рура – труба

Склєп – магазин
Слічний (шлічний) – гарний, симпатичний
Смарувати – змащувати
Сподні – спідні штани, кальсони
Статечний – пристойний
Стирка – повія
Стрийко або Стрий – брат тата
Стрих – горище

Табака – піхва
Трафунок – випадок

Файка – люлька
Файно – добре
Фармація – аптека
Фацет – парубок
Фест – швидко
Філіжанка – горнятко
Фіра – віз
Фірман – їздовий, "водій" возу
Фіранка – гардина (рос. штори)
Фоса – рів
Фотель – м’яке крісло
Фрезура (фризура) – зачіска
Фузія (фузея) – гармата

Цівка – струмінь (води)
Цімбор – приятель (цімборка – приятелька)
Ціп’я - курча
Ціхо (ціхутко) – тихенько
Цукерня – кондитерська
Цьомати – цілувати
Цьотка – тітка

Чуприна – шевелюра

Шваґро (швагро) – чоловік сестри
Шлях(Шляк) би тебе трафив – лайка, побажання наглої смерті
Шпацирувати – прогулюватися
Шпиталь (рідко госпіталь) – лікарня
Шпрехати – говорити
Штинь – сморід
Штрика (штрека) – залізна дорога