odesit
опубликовал историю из сайта online.ua

Перед институтом в 1987-89 годах «служил» в стройбате. Ппрапорщик
потащил солдат на свой огород картошку сажать. Недосмотрел — взял
дембелей. Картошка взошла хорошая, кустистая. Потом вдруг начала вянуть,
все реанимационные мероприятия успеха не имели. Вскрытие показало,
что каждая картофелина была посажена в консервной банке из-под тушенки,
которые валялись на свалке неподалёку. К тому времени дембеля были
уже дома — ели родительскую картошку.

Marmeladka
опубликовала историю из сайта online.ua

Второй час я подпрыгивал в кузове, сидя на бумажных цементных мешках в новенькой дембельской парадке. Нас было четверо жестоко обманутых дембелей едущих в неизвестном направлении.
Еще утром все было так чудесно: мы — герои шестой части суши, спустились с горы после титанического «дембельского аккорда» (за полтора месяца ведерками залили миллиард тысяч тонн бетона и таки построили секретный объект «Х»), выстроились около штаба, от радости и предвкушения не касаясь хромовыми сапогами земли... Вот-вот должны вынести наши военные билеты с волшебной синей печатью.
Но в один миг жизнь перевернулась.Вышел зам начальника штаба — худой грузин в высокой эсэсовской фуражке, отозвал нас четверых и сказал:
— Товарищи солдаты, нужно будет, так сказать — на благо... и чтобы оставить о себе добрую память. Короче работы на полдня всего. Я накормлю, не переживайте.
Мы робко, но резонно возразили:
— Спасибо, товарищ подполковник, но как-нибудь без нас. Не обижайтесь, но наши мамы накормят нас не хуже и если Вы не возражаете, то мы получим наши военники, проездные документы и поедем пока по домам, а там видно будет...
Подполковник рассвирепел и его грузинский акцент стал еще заметнее:
— Отставить разговорчики! Вы пока еще солдаты Советской Армии и я вижу, что вы мечтаете задержаться в части до нового года! Не заслуживаете вы первой партии. Не заслуживаете.
— Как так... Товарищ подпол... Нам же обещали и мы успели... Мы же... Зам нач штаба сменил гнев на милость:
— Ну что вы как дети? Сегодня не поедете — завтра поедете. 730 дней ждали, а тут из-за ерунды сопли распустили. Давайте, давайте залезайте в машину, я сейчас подойду.
С этого момента из счастливых дембелей мы превратились в военнопленных.В полутьме, без окон, без дверей, не хотелось даже разговаривать. Мы чувствовали себя как ловцы жемчуга у которых кончился воздух, очень пора всплывать, но морской царь поймал нас за ласты и сказал — «да подождите вы, куда так спешить? А поговорить...»Если бы не было так грустно, то я бы ржал над своими товарищами
по несчастью, уж очень нелепо в этой пыльной полутьме болтались у них на сапогах большие белые пумпоны. Я тоже глуповато выглядел в абсолютно квадратной шапке подсиненой гуталином.
Приехали, выгрузились около огромного двухэтажного дома с зияющей крышей.
Подполковник:
— Я знаю, что там у себя вы крыли шифером столовую. Значит так, ставлю задачу: Вот крыша, вот шифер, инструменты я дам. Быстрее накроете, быстрее поедете домой. Тут перед вами работали бездельники, старый шифер они содрали, а новый положить так и не сумели, между прочим, вместо дома они отправились обратно на свою гору и уволятся только после нового года, это я обещаю. Давайте только быстрее, чтобы успеть до дождя.
Можно приступать.
Первым порывом было набить ему морду, но нашу проблему это не решит, кому нужны беглые солдаты без документов избившие зам начальника штаба бригады? Разве что тем, кто будет нас ловить, прочесывая всю Грузию. Какие там полдня? Его домина тянула на неделю работы. Просто стоять
задрав голову вверх, было уже глупо, связали из трех лестниц одну длиннющую и грустно полезли на крышу. Взобрались, легче не стало, хоть вниз сигай, чтобы ноги переломать, зачем мы ему без ног?
Вдруг видим на единственном оставшимся старом куске шифера карандашная надпись:
«ТЕМ, КТО ПРИДЕТ ПОСЛЕ НАС!
БРАТЬЯ ДЕМБЕЛЯ!
Нас припахал этот урод на три часа, но через два дня, когда старый шифер был снят, собран и выброшен, эта Козлина, заявила, что, пока новый шифер не положите, домой не поедете.
Мы его послали на х**, жаль что слишком поздно.
Пацаны, будьте мжиками, не делайте ему нихрена! Всё равно дембель!
ДЕМБЕЛЯ ИЗ БАКУРИАНИ. ДМБ-87.»

Туреччина має намір розірвати газові контракти з Росією, якщо не
вдасться домовитися про знижку на постачання палива. Про це сьогодні тут
заявив глава міненерго Туреччини Танер Йилдиз, що бере участь в
симпозіумі, присвяченому розробці мінеральних ресурсів.
«Дія наших угод по постачанню газу по західному коридору завершується
цього року. Значну частину нафти і газу ми імпортуємо. У зв'язку з цим
ми запитали у російської сторони знижку на газ, що поставлявся по
західному коридору. Якщо Росія не надасть знижку, що задовольняє нас, ми
схильні ставити питання про завершення контракту», — сказав міністр.
Йилдиз відзначив, що за останні 29 місяців ціни на природний газ виросли на 39 відс.
Міністр повідомив, що у зв'язку із зростанням цін Анкара має намір
домагатися часткового зниження закупівельної вартості нафти і газу.
«Точніше, ми аналізуватимемо кожну угоду в цій сфері, термін дії якої
закінчується. У тому числі і контракти по постачаннях через західний
коридор», — сказав Йилдиз. Він ще раз вказав, що не добившись необхідної
знижки, Туреччина не стане подовжувати угоди.



Відділ моніторингу Кавказ-Центр

По сообщениям московского издания «Аргументы недели», главное разведывательное управление генерального штаба «оптимизируется» в простое управление. «Констатация свершившегося факта – военной разведки в России больше не существует», пишет издание и отмечает: «На этой неделе появилась информация об отставке начальника ГРУ ГШ генерал-полковника Александра Шляхтурова. В самом ведомстве к этим отставкам-назначениям относятся спокойно: «Мавр сделал свое дело, мавр может уходить».«Собственно, можно констатировать, что военной разведки в России больше не существует. При Александре Васильевиче Шляхтурове: сократили число бригад специального назначения и переподчинили их командующим военными округами; практически полностью уничтожили агентурный аппарат; задач на «добычу» информации фактически не ставилось.Те части и подразделения радиотехнической и космической разведки, которые остались, получают команды от «специалистов» профильных родов и видов войск. Центральный аппарат, в том числе аналитические подразделения, сокращены до минимума.В сентябре поступила директива НачГШ Макарова об увольнении по выслуге лет, кому положено. И о ротации в военные округа тех, кому на гражданку рановато. Объявлено, что в следующем круге реформ – в 2012 году – из главного управления мы станем простым управлением и переедем в здание генерального штаба. Останется сократить только тыловиков и уборщиц.С этим любой бывший начальник налоговой инспекции справится», – рассказал «АН» сотрудник ГРУ ГШ. По его словам, «большинство ребят предполагали такой вариант развития событий и уже нашли себе места на гражданке», пишут «Аргументы недели».

 

Отдел мониторинга Кавказ-Центр

19 вересня в Авачинську бухту камчатські військові буксири притягнули плавказарму, яка служила мішенню на навчаннях і її повинні були потопити масовим пуском крилатих ракет з наземних комплексів, підводних човнів і надводних кораблів. Але жодна ракета до цілі не долетіла, а атомний підводний човен взагалі осоромився, оскільки три ракети, приготовані для успішного ураження цілі підводники навіть не змогли ввести в режим передстартової підготовки. Морські піхотинці висаджувалися на пляж і бойова техніка (26 БТР-80, МТЛБВ, 3 самохідних порома на базі танка Т-64 і ін.) ганебно застрягала в піску, багато 8-колісних машин глухнули ще на воді, деякі не могли виїхати на пляж і подолати невеличкий підйом.

560 морських десантників висаджували на вузькій смужці пляжу яку обороняли 67 бійців. У бойових умовах їх би покришили з кулеметів і автоматів. Надто щільно наступали.Ті, що обороняються навіть полінувалися викопати окопи в повний профіль. У бойових умовах якби в кожного був гранатомет, техніку з десантом перестріляли б ще на воді під час висадки. І це при тому, що на березі не було ніяких протитанкових перешкод. А якщо в реальних умовах доведеться брати пляжі як у 1944 під час операції «Оверлорд», або як американці штурмували Іводзіму.  Зате в Інтернеті ви можете почитати браві репортажі як кораблі ТОФ успішно провели бойові стрільби біля берегів Камчатки.

Дійсно до берегів півострова з усього Далекого Сходу стягнули максимальну кількість всіляких кораблів. Багато хто насилу відірвав свої корпуси від пірсів оскільки їх днища густо обросли черепашками від довгого стояння на прив'язі. Деякі не змогли дійти до Камчатки і по дорозі зламалися. Ті, які дійшли, — нещодавно були в ремонтах. Серед них гордо виділявся своєю назвою ракетний крейсер «Варяг». Приблизно до середини 90-х він базувався на Камчатці під назвою «Червона Україна» але потім Росія засоромилася цього імені і перейменувала корабель. «Варяг» двічі пуляв комплексом «Форт» (С-300). Одна ракета впала у воду, відлетівши від корабля кілометра два. Друга пішла за горизонт, чи вразила вона хоч якусь ціль — таємниця. По ідеї вона повинна була самоліквідуватися, але вибуху ніхто не чув. ПКЗ-35 (плавказарму) відтягнули від берега на 200 км. По цій мішені 17 вересня повинні були дати залп берегові ракетні комплекси, підводний човен і надводні кораблі. Але ніхто не влучив. Таке і раніше траплялося, що зрідка ракети не долітали і падали недалеко або далеко від берега, але такого конфузу давно не було. Крилата ракета з комплексу «Рубіж» вилетіла з пускової з дивним рохкаючим звуком о 21.40. І з неї посипалися болти, гайки, заклепки. Журналістів  відвели подалі від позицій на той випадок, що якщо ракета рвоне на старті. Адже ракети — повне дрантя. Проте, вона відлетіла і військові говорять, що ця ракета, що ледь не розпалася на запчастині у польоті, потопила ближню мішень (списаний корабель) який був у 90 км. від берега. А от по дальній мішені на відстані 200 км. не влучила жодна ракета комплексу «Утьос» (всі комплекси розроблені у 60–70-і роки). Де вони падали, невідомо. За плавмішенню спостерігали з літака Іл-38, але потім льотчики доповіли, що через темряву вони вже не бачать — чи потоплена мішень. А хіба не могли побачити по радарах? Виявляється — не могли. Чи то РЛС зламані, чи то немає фахівців, хто міг би сидіти за пультом радарів. І лише в неділю 18  вересня буксири знайшли в океані мішень цілою і неушкодженою і притягнули її 19 вересня в Авачинську бухту. Тобто всі ракети схибили.

Джерело: Політклуб

На Тромбианских островах жители обгрызают ресницы друг у друга во время сексуальных ласк.

В Корее раньше считалось, что лучший способ усилить возбуждение у мужчины – это уколоть иголкой в корень члена. В племени Панапе, который находится в Микронезии, женщин стимулируют большим жалящим муравьем. Этих муравьев специально собирают в баночку и во время сексуальных ласк высаживают на женский клитор.

В некоторых африканских племенах жалящих муравьев во время прелюдии высаживают на ягодицы, тем самым ядовитые укусы превращают попу в одну сплошную эрогенную зону. В племени Сиронио, которое находится в Восточной Боливии, есть традиция перед сексом очищать друг друга от вшей, блох и клещей. А для сильного возбуждения влюбленные едят их.

Считалось, что в племени Сиронио остались навыки от обезьян, но при детальном исследовании выяснилось, что разновидность вшей, которые обитают в тех местностях, имеют ярко выраженный возбуждающий эффект. Он надолго продлевает возбуждение и индейцы из этого племени могут заниматься сексом по 6 часов ежедневно.

В Зимбабве любят очень сухой секс. Считается, что трение гениталий должно быть жестким. Поэтому перед сексом женщины натирают половые органы специальными травами, которые создают сухость. А мужчины делают специальное шрамирование на члене, чтобы усилить трение.

В исламских странах, например Саудовской Аравии, Египте, Кувейте до сих пор есть ритуал дефлорации – девственную плеву разрывают пальцем правой руки, на котором намотана белая ткань. Ткань окрашивается в алый цвет и ее показывают всем гостям свадебного ритуала. При этом невеста в последний раз показывает свое лицо – после этого она одевает паранджу.

В племени экваториальной Африки девственниц отправляют в джунгли, чтобы дефлорацию исполнил самец гориллы. Если девушке не удается привлечь гориллу, то ее никто не хочет брать в жены, мол даже горилле она не понравилась. Но если горилла не только изнасиловала девушку, но и нанесла много увечий – это считается самым большим сексуальным успехом и такая девушка без проблем выйдет замуж.

В Папуа-Новой Гвинее девушку девственности лишает верховный жрец. Происходит это с помощью деревянного ножа, после этого он предлагает двум мужчинам протестировать девушку. Только после этого ритуала девушка выходила замуж.

Сексуальные ритуалы у всех разные, но иногда думаешь, что как хорошо, что мы живем в Украине и нас миновали все эти эротические игры.

Кадиров і його банда тримають в секретних місцях цілі «гареми» секс-рабинь, яких щодня жорстоко гвалтують і б'ють. Про це пише британський журналіст, московський кореспондент The Sunday Times. Він посилається на анонімні джерела в Чечні і місцевого правозахисника, який зустрічався з однією з таких рабинь, — Заліною Ісраїловою, нині убитою. У статті детально описана її історія і вказується, що подібному положенні знаходяться і багато інших молодих дівчат, що потрапили в секс-рабство до Кадирова і його банди. Згідно джерелам газети, рабинями роблять чеченських дівчат з числа матерів-одиначок або жертв насильства. Ісраїлова якраз була матір'ю-одиначкою: вона народила дочку, після чого батько дитини кинув її, одружився з іншою і забрав дитину. Цей чоловік — високопоставлений представник т.з. «сил безпеки» Кадирова, і саме його підлеглі перетворили його колишню кохану на секс-рабиню. Під загрозою вбивства Заліну викрали — родичі бачили, як її відвезли на машині із затемненими вікнами. Її відвезли на якусь «тренувальну базу» кадировців. На базі вже знаходилися 10 таких самих молодих жінок. Їх тримали голими в одному великому приміщенні, де вони спали, їли і милися. З місця на місце їх перевозили із зав'язаними очима. Щоночі кадировці їх гвалтували, зокрема з усілякими збоченнями, а також били. Багато жертв були в жахливому стані. Склад кадировської секс-тюрьми мінявся: деяких жінок відвезли, і їх більше ніхто не бачив, на їх місце привозили нових. Як мінімум одну стратили, коли вона стала шукати допомоги. З іншими просто поводилися дуже погано, «гірше, ніж з бродячими собаками», мовиться в статті. Дві жінки завагітніли і народили там же ж, на базі». Те, що їх мучителями є саме люди з оточення Кадирова, підтвердилося після того, як одна зуміла вкрасти у одного з гвалтівників мобільний телефон. У нім знайшовся особистий номер Кадирова, по якому жінка і подзвонила зі скаргами. Проте Кадиров лише відчитав свого підлеглого за те, що той «дозволяє своїй повії здійснювати такі дзвінки». «Винну» у результаті застрелили. Заліні Ісраїловій, навпаки, вдалося втікти — як пише видання, за допомогою одного з гвалтівників, який раптом пожалів її. Жінка виїхала до Петербургу, а також якийсь час провела за кордоном — У Франції і Туреччині, де лікувалася і відновлювалася після завданих їй в секс-рабстві фізичних і душевних травм. До цього в Чечні з нею і зустрілися правозахисники, зокрема той, на якого посилається газета, а також, як стверджується, співробітниця «Меморіалу» Наталія Естемірова. За словами джерела, вона готувала доповідь про злочини кадировців проти жінок і хотіла зібрати більше фактів. У неї повинна була відбутися друга зустріч з Ісраїловою, але влітку 2009 року правозахисниця була убита. У листопаді минулого року The Sunday Times розшукала Заліну в Петербурзі, і та погодилася зустрітися з чеченським посередником. За його словами, вона в точності повторила ту історію, що чула від неї Естемірова. Жінка, якій «довелося пройти через Пекло», була як і раніше налякана і емоційно зломлена. На умовах анонімності вона погодилася дати інтерв'ю газеті, але воно так і не відбулося, оскільки вона якраз виїхала лікуватися за кордон. А потім було вже пізно. Їй подзвонив брат з Чечні і повідомив, що вона може без остраху повернутися додому і зустрітися з дочкою. Та повірила і повернулася. І лише минулого тижня британське видання дізналося від чотирьох різних джерел в республіці, що Ісраїлова була убита і похована в безіменній могилі. За словами одного з родичів, колишні гвалтівники убили Заліну, тому що вона дуже багато знала і бачила. Вбивцям при цьому все легко сходить з рук — жінок з такою біографією, як правило, ніхто не шукає, тому що вони вважаються «ганьбою сім'ї», а якщо тіла знаходять, то все легко списати на «вбивство ради честі». Як приклад кореспондент газети наводить випадок листопада 2008 року, коли в Чечні були знайдені тіла шести молодих жінок від 20 до 30 років, які були застрелені впритул. Кадиров тоді вітав холоднокровну страту, заявивши, що жертви були повіями і родичі-чоловіки правомірно убили їх, захищаючи свої сім'ї. На тлі розповіді про долю Заліни Ісраїлової, не виключено, що ці жінки були такими ж секс-рабинямі Кадирова і його банди, з якими потім просто вирішили розправитися, припускає з свого боку The Sunday Times. (Нагадаємо в зв'язку з цим, що одна з жінокт була убита після того, як стало відомо, що один з високопоставлених кадировців, який гвалтував її,  захворів на Снід і вирішив, в такий спосібпомститися. Тому причиною вбивства було не «захист чести», як стверджував Кадиров, а банальна помста кадировського бастрада, який задовольняв свою хіть і заразився, — КЦ). Після цієї публікації Бі-Бі-Сі звернулася за коментарями до відомої правозахисниці, заступниці діректора російського представництва Human Rights Watch Тетяні Локшиної, добре обізнаною з ситуацією в Чечні. Вона повідомила, що чутки про «гареми рабинь», пов'язаних з Кадировим і його бандою, ходять давно, проте підтвердити їх фактами їй не поки вдавалося. Конкретно про випадок Ісраїлової вона нічого не чула. «Мені складно сказати, наскільки ця історія достовірна, — сказала Локшина. — Але з погляду контексту дійсно в останні декілька років я чула достатньо регулярно від разних своїх знайомих в Чечні про те, що існують своєрідні борделі для силових структур Кадирова».В оточенні Кадирова намагаються заперечувати наявність сексуальних в'язниць. Один з підручних Кадирова і його помічник на прізвище прізвищу Карімов навіть заявив, що публікація в британській газеті нібито є -  «частиною кампанії ідеологічного терору» проти головного фігуранта цієї справи — Кадирова і його банди. Відділ моніторингу КЦ