Письменника і поета Павла Мовчана за останні десятиліття ми звикли більше сприймати як політика і народного депутата, а не автора поезій і прозових творів. Навіть українська «Вікіпедія» називає його в першу чергу громадським діячем, публіцистом, журналістом, головою товариства «Просвіта» та членом Центрального проводу УНП і лише наприкінці лаконічно згадує, що він ще й поет, перекладач, сценарист. Але незабаром творчості Павло Михайлович зможе приділяти більше часу. Він вирішив покинути політику, оскільки не бачить себе в парламенті, який приймає антиукраїнські закони і руйнує те, що Україна цеглина за цеглиною будувала впродовж двадцяти років. Одначе в майбутнє нашої держави він дивиться з оптимізмом. Бо все — в Божих руках. Про наші нинішні реалії та перспективи ми розмовляємо з Павлом Мовчаном в офісі Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

«Кінцевий план мовного закону — розчленування України»

— Павле Михайловичу, після ухвали мовного закону, нiби за принципом доміно, в регіонах почали надавати російській мові статус регіональної. Водночас не чути, щоб десь регіональною стала румунська, болгарська чи кримськотатарська. Прогнозоване зросійщення України йде повним ходом. А яких ще наслідків і небезпек ви очікуєте від цього закону?

— Очевидно, що цей законопроект розроблявся не в Україні. Коли я проаналізував його, то зрозумів: закон не можна відредагувати або внести поправки. Він дуже цілісний. Наприклад, змінимо ми пропорції — дозволимо надавати статус регіональної мови, якщо в регіоні живе не 10% нацменшини, а 30 чи 40% — це все одно нічого не дає. Тому що всі дев’ять суперечностей, які існують між Конституцією і цим законом, вивищують його над Основним законом. Отже, він — антиконституційний. Усвідомлюючи, що у Верховній Раді ніколи не буде 300 голосів, які б змінили Конституцію, вони свідомо обрали цей шлях — шлях фальшування. І тому я не випадково сказав, що Янукович до 8 серпня ще міг бути Президентом України, а не генерал–губернатором Малоросії, як це сталося після того, коли він завізував цей законопроект. Зустріч 7 серпня вселяла в мене якусь надію, що гарант усе ж вивищить Конституцію над політичними доцільностями (Павло Мовчан у складі групи української інтелігенції їздив у Крим до Віктора Янукович переконувати не підписувати законопроект. — Авт.). На жаль, обіцянки перед Москвою виявилися сильнішими. Цей закон — то вибух Чорнобиля в духовній ділянці. За своєю згубністю і радіоактивністю це значно серйозніше, ніж «харківські» чорноморські угоди. На мову ще ніхто ніколи так тотально не зазіхав, як зараз. Ніякі емські укази не можуть iз ним порівнюватися, бо тоді Україна була частиною імперії, а сьогодні вона — незалежна держава.

Перше, що дуже небезпечно, — вони пішли на порушення конституційного ладу України. Адже здійснено замах на основоположну статтю Конституції, яка є підвалиною держави. Тепер уже під це будуть підтягувати референдуми, результати їх будуть так само сфальшовані, як і вибори в жовтні. Ми вступили у дуже небезпечну фазу правового нігілізму, у фазу антиконституційних дій влади. Ось що мене найбільше тривожить. Конституцію відкинуто. Можна чинити з цією державою що завгодно.

Цей закон треба тільки скасувати. Змінити його не можна ніяк: одну ланку заміниш — з другого боку щось вилізе. У плані цілісності він зроблений дуже професійно. Для мене це підтвердження того, що над законом працювали не референти Колесніченка—Ківалова, а два аналітичні центри з Росії — Фонд Нарочніцкої та Інститут Затуліна.

— Це достовірна інформація?

— Я роблю такі висновки з того, як це все прописано. Як посол Росії Зурабов одразу ж запропонував свої послуги у фінансуванні російських програм iз русифікації України через освіту. Янукович не міг позбутися Табачника як людини за квотою Путіна в уряді України, хоча знаю: він мав серйозний намір це зробити. А не зміг! Тепер можу лише припускати, в якій залежності Президент України від Росії, які там зашморги, які пута!

На мою думку, кінцева мета того, що посіяв цей закон, — федералізація і розчленування України. Невипадково ж Крим уже хоче переглянути Конституцію. І мовне доміно, як ви кажете, це є політичне доміно по федералізації України, яке може призвести до серйозного протидійства. І не приведи Господи! Ось це і є найбільша небезпека цього закону.

«Вони зазіхнули на Боже»

— Ви — відомий дослідник природи мови. І в одній із праць висловили думку, що влада, яка зазіхнула на мову, приречена. На чому ґрунтується таке переконання?

— Моє глибоке переконання заґрунтоване в історію. Зразу вам моє контр–запитання: де латина? Де мова великої держави? Вона збережена сьогодні тільки як релікт у медицині. Чому Рим повинен був загинути? Він став наскрізь аморальним. От сьогоднішній стан нашої влади мені нагадує римські часи. Я не випадково простудіював цілий корпус літератури римської доби — все, що передувало появі Христа, його слову, божественній істині, все знищувалося. Якими жорстокими і розпусливими були останні імператори. І все, що зазіхало за часів Риму на інші мови, етноси, на їхню самобутність, все загинуло! Нема й сліду! Росіяни навіть не усвідомлюють, яку повинні понести плату за денаціоналізацію. Про це я у своїх статтях, зокрема в роботі «Мова — явище космічне», написав, посилаючись на вчення Потебні, Гумбольта і сучасних філологів–дослідників мови, — слово не можна знищити. Можна спалити книги, але не слово, бо воно всюди. Це така ефемерна субстанція, це щось і нічого водночас. Чужа мова мені ніколи не замінить моєї, бо вона глибинна, вона на рівні архетипу, це рівень ДНК. Мову дає Бог. І зазіхати на неї небезпечно. Ми не обираємо батьків, групу крові і не обираємо мову! Це їм здається, що вони можуть обирати мову своїми законами, вирішувати, як хто має говорити. А насправді це обирає Бог. І тут вони посягають на божественне!

Росія ще не усвідомлює, що на неї чекає. Бо не розуміє, що посіяла. Згадайте, як у радянські часи було знівельовано величезний відсоток українців — на Кубані, Слобожанщині, Курщині, Воронежчині. Але потім несподівано з’явився Горбачов, який зруйнував «нєрушиму» імперію. Це був Господній план.

Також свого часу Хрущов намагався влізти в російську мову: у 1964 році з його ініціативи змінили російський правопис, за яким почали писати і говорити «зайци», «огурци» замість «зайцы», «огурцы». В тому ж році доба Хрущова закінчилася... І таких прикладів в історії — безліч. Тому невідомо, які ще Господні сюжети чекають на Росію. Їм здається, що за короткий термін можна русифікувати Україну. Але ніхто не знає, як і коли з’явиться, умовно кажучи, новий горбачов і все полетить шкереберть! Один Господь відає!

Слово — це Господня сфера, воно Богом дане і сформоване. А ківалови та колесніченки зважилися зазіхнути на Господнє. І оце вони перемогли? Та нічого їм не допоможе, ні Афон, ні Кирил, доля буде та, якої вони заслуговують. А для нас — це чергове випробування. Треба все робити вчасно. Не зробили — платіть. Досі здавалося, що ми ніби все зробили для своєї незалежності. А коли у 2008 році запропонував прийняти закон про мови, автором якого я є, і другий закон про статус української мови як державної, мене не послухали. Той закон давав можливість уникнути того сюжету, що є зараз. Віктор Андрійович подумав, що йому треба перемагати на виборах, Юлія Володимирівна про свої інтереси дбала. І ви знаєте, чим це закінчилося. Я вмовляв: поставте на розгляд, 228 голосів було на той час у більшості, троє «регіоналів» — Тарас Чорновіл, Сергій Головатий і Ганна Герман — сказали, що будуть голосувати за ці закони, десять литвинівців дали згоду, в тому числі Володимир Михайлович. Я до кожного депутата підійшов, особисто переговорив. Ми мали 241 голос! А закон навіть не поставили на погоджувальну раду. Бо вибори!

«Я не містик, я реаліст»

— До речі, про вибори. Я не знайшла вашого прізвища на сайті ЦВК серед тих, хто балотується до Верховної Ради нового скликання...

— А я не йду!

— Чому? Ви ж були депутатом п’яти із шести скликань...

— Я не бачу доцільності. Цей склад Верховної Ради довго не протримається.

— Звідки така переконаність?

— Знаєте, в політиці такого немає, але в людей творчих завжди є таке передчуття — чуйка називається. Я не містик, я реаліст. І якщо людина не наділена провіденційністю, то нема чого займатися політикою. Тому я, власне, і запропонував прийняти ті закони в 2008 році. Бо знав, що може бути. І от моє теперішнє передчуття свідчить, що ця Рада довго не протримається. Не хочу вдаватися в аналітику, бо аналітика — це не завжди обґрунтування того, що ти передчуваєш. По–друге, там нічого зробити неможливо. Де мені там бути, з ким? Якщо туди пройде з десяток чесних, високопорядних людей, з якими колись починали творити незалежну Україну, то добре. Маю на увазі Степана Хмару, Івана Зайця та ще кількох безсеребреників. Критикувати опозицію не хотів би, адже вони все ж протидіють тому сатанинському племені, яке нині при владі, й хотів би, щоб успіх їм сприяв. Але, якщо розібратися, то це ж вони не хотіли мого закону, вони не зупинили цю навалу. Вони могли зірвати голосування, але їх не було в залі. Їх виводили! А тим, хто виводив, я ціну знаю. То що, мені з ними бути? Ну, дай Боже, щоб «Свобода» пройшла. Але не для того вони пропорції складу окружних виборчих комісій порушили, щоб їх пустити.

— Але ж на вибори голосувати ви підете?

— Безперечно, піду. Ви вже могли вирахувати мої політичні симпатії, за кого голосуватиму. На жаль, оця сіра зона, в яку ввійшла Україна, буде ще кілька років. Але це — наші випробування, через які треба пройти. Повірте, ситуація переміниться. В Господа Бога немає нічого неможливого.

— Чим плануєте займатися, коли підете з парламенту?

— А тим, чим і займався (сміється). От «Просвіта» знімає багатосерійний пізнавальний фільм «Логос», автором якого я є. За десять років вдалося зробити тільки 68 серій із 365. Це фільм, присвячений національному календарю, цікавим місцям в Україні, нашим рідним символам, знакам, звичаям, обрядам. Їх ми досліджуємо в своєму фільмі. У цьому році, якщо подужаємо, хочемо встигнути зробити ще 14 серій. Одна з них, наприклад, буде присвячена Кам’яній Могилі, дивовижну енергетику якої ми намагаємося розгадати. А скільки ще задумів та ідей письменницьких, які я відклав через роботу в парламенті, чекають! От до них нарешті я й повернуся...

 

ДО РЕЧІ

— Свого часу за вашою ініціативою було знято мультфільм «Лис Микита»...

— ...І не тільки...

— Тоді ж ви поділилися ідеєю створити мультфільм про Тараса Бульбу. Яка доля цього проекту?

— Цей проект не став загальнонаціональним. Ми зробили першу пілотну серію, художник, який працював над «Лисом Микитою», Едуард Кирич створив прекрасні образи героїв. Ми хотіли презентувати стрічку до 200–річчя Гоголя. Ну хай би був український варіант Тараса Бульби! Хай Бортко робить своє, а ми своє. Але фінансування так і не отримали. Самі ж не могли потягнути такий проект. Високоякісна мультиплікація зараз дуже дорога, недешево коштують відповідні технології, комп’ютерна робота. З кінокомпанією «Фрески», що співпрацює з телеканалом «Малятко», єдиним україномовним, ми спільно розробили цілу низку мультиків. І це, зауважу, було в чотири рази дешевше, ніж та продукція, яку роблять на державне замовлення державні компанії. Але вони виготовляють не український продукт... Ще на презентації «Лиса Микити» ми оголосили, що маємо в планах зробити мультик «Котигорошко». Я й сценарій написав. І от з’ясовується, що хтось такий мульфільм уже клепає в російському варіанті. Я знаю, скільки скачано копій «Лиса Микити». Спочатку хотіли протидіяти цьому, але потім вирішили — хай уже, аби тільки дивилися українське! І його дивляться в зросійщених Криму, Одесі, Миколаєві. А якби був хоч маленький відсоток державної підтримки цих проектів! Та ніякі табачники нам були б не страшні.

http://umoloda.kiev.ua/number/222/0/76140/

Під час спецоперації поблизу дагестанської ділянки російсько-грузинського кордону загинули троє і поранено п’ять співробітників загону спеціального призначення МВС Грузії.

Про це повідомляє «Грузія-Online» із посиланням на МВС Грузії.

В той же час, за даними МВС Грузії, знищено 11 членів російського збройного диверсійного угруповання. 6 диверсантів знаходяться в оточенні. Проводяться заходи з їх затримання.

За даними МВС, на території Грузії в районі грузино-російського кордону була виявлена озброєна група диверсантів. Проводиться операція з їх ліквідації.

Сьогодні вранці в ущелині Лопота були введені підрозділи грузинської поліції і спецназ.

Близько 13.00 години 29 серпня МВС Грузії опублікувало коротку заяву: «В ущелині продовжується антитерористична операція з метою знешкодження збройного угруповання. Під керівництвом прем’єр-міністра Вано Мерабішвілі створено Штаб по управлінню кризами, який об’єднує Міністерство ВС, юстиції та оборони. Розроблено план координованих дій між відомствами, який здійснюється Міністерством внутрішніх справ».

Аналогічну заяву опублікувало і Міністерство оборони Грузії.

Стали відомі імена загиблих під час спецоперації

Міністерство внутрішніх справ Грузії поширило також інформацію про загиблих під час проведення спецоперації проти російської диверсійної групи в Східній Грузії.

За даними МВС Грузії, під час спецоперації загинули два співробітники загону спеціального призначення Соломон Циклаурі і Арчіл Чохелі, а також військовий лікар Міноборони Грузії Володимир Хведелідзе. Під час проведення спецоперації також поранені п’ятеро співробітників силових відомств Грузії.

Як заявив міністр охорони здоров’я Грузії Зураб Чіаберашвілі журналістам, лише один з поранених військовослужбовців знаходиться в клініці Гудушаурі, інші чотири перерозподілені в міські клініки. Їхньому життю небезпека не загрожує.

http://www.aratta-ukraine.com/news_ua.php?id=18219

У 1382 році Тохтамиш з великим військом пішов до Москви. 24 серпня 1382 він підійшов до столиці. Великий князь Московський Дмитро Донський на бій не вийшов і втік з сім'єю до Костроми. Обороною Москви керував юний литовський князь остюків. ДМосквичі захищалися два дні, передає УНН.

Тоді Тохтамиш вирішив взяти Москву хитрістю, пославши на переговори нижегородських князів Василя Кірдяпу і Семена Дмитровича. Князі поклялися, що Тохтамиш помилує москвичів, якщо вони здадуться.

26 серпня 1382 Москва здалася. Підступний хан своєї обіцянки не виконав.

Безліч народу було перебито, місто було розграбоване і спалене.

http://www.unn.com.ua/

Доброго вечора, друзі.

Так вже вийшло, що останнім часом актуальна тема щодо мови спілкування в Україні, хоча тут і так усе зрозуміло, але як показують останні події в Україні - зрозуміло ще не всім. Я являюсь україномовним громадянином нашої держави, і ставши користувачем порталу i.ua я вибрав мову на сторінці - українську. Все ніби добре, появилась сторінка на українській, але у розділі новин 95% - це посилання на інтернет-видання сторінок із російською мовою, хоча ці видання (принаймні десь 70% мають українську версію новин). Я вже 2 рази звертався до адміністрації i.ua з вимогою робити посилання на україномовні сторінки сайтів із новинами, якщо вже є вибір мови на головній сторінці i.ua, але двічі отримав відповідь, що мовляв, самі інтернет-видання домовляються про викладення їхніх новин на i.ua на російській мові. Ось вчора я звернувся до видання Телеканалу новин "24" із прозьбою виставляти новини на українській мові, оскільки ми живемо в Україні із єдиною державною мовою, і згідно останнього опитування цього видання (багато із вас голосували теж - я виставляв цю замітку тижнів зо 2 тому) за єдину українську мову висловилось понад 76% користувачів сайту Телеканалу новин "24". Сьогодні отримав відповідь:

Дякую за лист.

Портал i.ua бере у нас лише російськомовні новини. Вони не зацікавлені в україномовній стрічці.

Читайте наш сайт або ж використовуйте RSS.

З повагою,

редактор сайту

Телеканалу новин "24"

Володимир Самусенко Ось так. У мене зараз немає часу, тому прохання до вас, кому це небайдуже - звернутись із подібним питанням до інших інтернет-видань, де є україномовні сторінки - чому вони роблять свої посилання на російськомовні версії своїх новин, а потім вимагати від адміністрації i.ua дотримуватися наших із вами прав, гарантованних нам Конституцією - і викладати посилання на новини - на україномовні сторінки сайтів, якщо вже на головній сторінці i.ua вказано, що мова спілкування - українська. Буду вдячний, просто зараз реально не можу сам "просканувати" усі  інтернет-видання. Якщо ми не нагадуватимемо про себе і свої права, то їх і надалі продовжуватимуть топтати, а нас - принижувати. Хтось із вас робив замітку, що із 10 україномовних громадян, 9 - на запитання російською - переходить на російську мову спілкування, а із 10 російськомовних, 2 - відповідають по-українськи, на запитання українською. Майже ніхто із російськомовних громадян не купуватиму україномовні журнали чи газети - краще купить російською. Серед україномовних - все одно якою мовою читати. Чи не через цю нашу байдужість ми до сих пір боремось за українську мову в державі УКРАЇНА. Прохання також вимагати створювати україномовні сторінки на усіх виданнях, де їх немає, але які видаються в Україні. PS: ще одне, не знаю як вас, а мене дратує постійні посилання у розділі новин на сайт Polemika - явно виражене українофобне видання, що регулярно принижує українців і ставить під сумнів державу Україна. Пора вимагати прибрати це сміття із інтернету.

По сообщениям эстонских СМИ, среди русских пользователей социальной сети Facebook в пятницу, а также на выходных распространялась ссылка на текст, в котором говорится о том, что Эстонская Евангелическо-лютеранская церковь (ЭЕЛЦ) в лице архиепископа Андреса Пыдера благословила «решение поместного синода о причислении канцлера Германии Адольфа Гитлера к лику святых мучеников».

Архиепископ Андрес Пыдер рассказал эстонским журналистам. «Будет ошибочно, если кто-то из русских людей примет это за правду».  Глава ЭЕЛЦ также разъяснил, что в Лютеранской церкви, в отличие от псевдоправославной РПЦ (ФСБ), вообще нет никакой канонизации никого  и поэтому канонизировать святого блаженного Атаульфа Берлинского и Мюнхенского ЭЕЛЦ просто физически не в состоянии, даже если бы и  захотела.  На вопрос о том, не сообщит ли он об этом в тайную политическую полицию Эстонии, архиепископ сказал, что он не сексот и что вышеозначенный текст —»это такая чушь, что беспокоить этим полицию неуместно». «Они, очевидно, и сами видят эту открытую информацию, и если сочтут нужным, отреагируют».

 Полиция безопасности на донос русскоговорящих журналистов Эстонии, а нет ли тут «провокации», ответила лаконично: «Не считаем нужным своим комментарием придавать ценности распространяющимся в интернете выдумкам».

Напомним, что русская Катакомбная Церковь истинно православных христиан (КЦИПХ) в Москве под омофором её «первоиерарха, святейшего Амвросия (графа фон Сиверса), архиепископа готфского и всех северных земель», канонизировала Адольфа Мюнхенского (Атаульфа Германского) на своем Соборе еще в 2005 году.

Литанию «святому блаженному Атаульфу Германскому» (во миру Адольфу Гитлеру) можно прочитать здесь http://hrejdgotaland.livejournal.com/7255.html.

 Отдел мониторинга Кавказцентр

На кладовищі містечка Леондінг на півночі Австрії влада знищила могилу батьків екс-канцлера Німеччини Адольфа Гітлера. Алоїс і Клара Гітлер померли у 1903 і 1907 роках.

Про це повідомив австрійській телерадіокомпанії ORF місцевий священик Курт Піттершатшер. Ділянка на кладовищі, на якому знаходилася могила, надана для інших поховань.

Раніше з вимогою ліквідувати могилу наполегливо виступала єврейська громадськість, прихильники міфу про «голокост».

Така поведінка австрійської влади стала сенсацією закордоном, але в самій Австрії про це мало хто знає, оскільки новина подавалася «дрібним петитом», да і то далеко не у всіх ЗМІ.

Знищення могил стає тенденцією на демократичному Заході. У липні 2011 року в Баварії влада знищила могилу екс-заступника Гітлера по Націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини політемігранта
Рудольфа Геса, що втік з Німеччини з політичних причин у 1940 році до Англії.

Відділ моніторингу
КЦ

Російський фільм «Август. Восьмого» про війну Росії з Грузією в 2008 році зняли з прокату в українських кінотеатрах.

Фільм демонструвався в кінотеатрах Києва всього один день — у четвер, 8 березня, а потім був знятий з прокату.

У київському кінотеатрі «Флоренція» повідомили, що вже в п'ятницю прийшла заборона від міністерства культури. «Прокат заборонили», — сказала співробітниця кінотеатру.

При цьому вона уточнила, що фільм мав вийти у прокат ще кілька тижнів тому, проте його довго не дозволяли.

«Спільна Справа», серед активістів якої є люди, що були свідками збройного грузинського-російського конфлікту у серпні 2008 р., стверджує, що характер та фактаж  цього фільму не мають нічого спільного з реальними подіями. Ця стрічка є примітивною московською агіткою, що покликана сіяти ворожнечу мід народами, спотворювати історичні факти, представити в ролі рятівника жорстокого інтервента-агресора — російську армію.

Солдати та офіцери армії росіян діяли в найгірших окупаційних традиціях, займаючись тотальним мародерством, пограбунком біженців та їхніх домівок, убивствами мирного населення.

Російська авіація під час атаки на грузинські військові об'єкти та мирні міста застосовувала заборонені касетні авіабомби, розстрілювала і бомбила колони грузинських біженців, покривала звірства осетинських бандитів та кавказьких найманців проти мирного грузинського населення.

Поставка Україною Грузії, в рамках офіційних міждержавних угод, низки видів озброєнь, і, в першу чергу, сучасних систем протиповітряної оборони, а також кваліфіковане навчання грузинських розрахунків українськими інструкторами, дозволило грузинам вже у перші дні війни повністю зупинити російські атаки з повітря на свої міста і столицю Тбілісі, збивши понад 20 ворожих літаків. Серед них два стратегічних реактивних надзвукових бомбардувальники Ту-22 М, які до того не збивалися ніколи.

Джерело: Спільна справа

Згідно щойно опублікованим даним дослідження, яке в 2011 р. проводилося в
рамках Європейської програми ENRI-East з метою вивченню ситуації з
національними меншинами у ряді європейських країн, 52% росіян Литви
«неактивні на ринку праці країни», офіційними  безробітними є 11%
представників цієї національності. 20%  росіян Литви досі не знають
литовської.

Відділ моніторингу
КЦ

В сети интернет выложен фрагмент обсуждения ситуации в Сирии между главой «ассоциации дружбы России с арабскими странами» Вячеслав Мутузовым и бывшим пресс-секретарём муфтия Сирии Абдель аль-Джалиль Саидом.

 Эта телевизионная беседа состоялась после того, как Россия наложила вето на резолюцию СБ ООН, осуждающей кровавую бойню, учиненную алавитским режимом Асада в Сирии. Напомним, что сирийская оппозиция заявила после этого, что Сирия объявляет Джихад России. В некоторых странах были проведены массовые акции протеста перед посольствами России, а в одном случая российское

посольство было даже взято штурмом.

Кавказ-Центр предлагает распечатку эмоциональной дискуссии между русским дипломатом и представителем сирийской оппозиции, которая довольно ясно высвечивает стремительно слабеющие позиции России в арабском мире и атмосферу всеобщей ненависти, которую вызывает Москва.

 

***

 Бывший пресс-секретарь муфтия Сирии Абдель аль-Джалиль Саид:

Это выглядит так, что Асад обратился к Лаврову со словами: «О, спаситель, вы пришли к нам». Дайте, я скажу своему коллеги из Москвы

Послушай, брат, сирийская революция вышвырнет Россию из арабского мира, и Аллах нам поможет. Сегодня вы защищаете семью Асада. Замечательно. Мы не утверждаем, что все сирийцы против Асада.

 Есть люди, которые наживаются вместе с режимом Асада — режимом. Только 3, 4, ну может быть, 10% сирийцев поддерживают Асада. Эта революция изменит положение России в мире, с помощью Аллаха.

Вы говорите, что в России тоже бывают демонстрации. Будьте добры, объясните, почему тогда в ваших тюрьмах и центрах предварительного заключения , по данным гуманитарных организация сидят 13 тысяч политзаключенных?

 Если у вас свобода мнения и диалога, почему вы арестовали тех, кто вышел на улицы выразить свое несогласие с Путиным? Если у вас и есть демократия, то она подогнана под Путина и под этого этого идиота Медведева.

 Асад и Медведев — одного роста. Сирийцы кричат Асаду : Эй, Башар, ты жираф, ты идиот! — и это подходит к ним обоим .

 

Глава «ассоциации дружбы России с арабскими странами» Вячеслав Мутузов:

Позвольте мне кое-что вам объяснить: У России нет никаких интересов в арабском мире. Российские товары не продаются на улицах и на рынках арабского мира…

 Саид: Арабские улицы наполнены российскими проститутками, а не российскими товарами.

 Мутузов: В интересах арабов иметь поддержку России. И другого выбора нет.

Саид: Этот криминальный режим в Сирии, который обслуживает интересы сионистов («Израиля»). Мистер Мутузов говорит, что мы связаны с США? Америке нужен Башар Асад так же как и «Израиль». США поменялись с вами ролями… Теперь Америка просит русского медведя сказать, что он против свержения режима Асада, но мы знаем, что ваша военная база, ваши интересы, ваши люди, ваши эксперты будут целями нашей Свободной Армии Сирии. Мы объявим это в Сирии.

Мутузов: Это угроза?

 Саид: Это не просто пустая угроза. Это будет осуществлено с помощью Аллаха. Русские будут целями для атаки в Сирии, где бы они не находились.

Башар Асад хочет поддержки Москвы? С помощью Аллаха мы пошлем вам его (Асада) чтобы вы могли забальзамировать его в Кремле, рядом со Сталиным.

Мутузов: Послать кого?

Саид: Мы пошлем вам Асада, после казни, да поможет нам Аллах. Мы вам его пошлем, и вы сможете наслаждаться его обществом, а мы посмотрим, как вы после этого сможете вернуть его и вернуться сами на Ближний Восток!

 Мутузов: Пять лет назад Америка официально провозгласила, через президента Джорджа Буша и Кондолизу Райс, что её главным врагом после падения коммунизма является исламский мир… И я это очень хорошо знаю. То, что говорится о ненависти к исламу в России…»

Саид: А! Теперь вы любите ислам? Вы говорите, Мутузов, что США — враг ислама, а вы ислам любите? Вы убили миллионы чеченцев и миллионы мусульман, и вы любите ислам? Кто сказал, что вы любите ислам больше американцев или кого бы то ни было?

 Господин Мутузов, вы старый человек. Вам должно быть стыдно за самого себя. Вы утверждаете, что вы дипломат, так попробуйте говорить рационально! Вы говорите дерьмо! То, что вы только что сказали — это извращение — вы как будто говорите с другой планеты. Вы говорите о чем угодно, но не о России. Позор тебе, старый ублюдок, за подобные разговоры…

 Отдел мониторинга Кавказ-Центр

Представник російської банди МЗС в ООН Віталій Чуркин публічно продемонстрував справжнє хиже обличчя Москви, яке ховається за дипломатичною маскою.

На засіданні Радбезу ООН Чуркин погрозив голові МЗС Катару повним знищенням його країни, повідомляє алжірське агентство Algeria ISP.

Це трапилося на минулому тижні, коли Рада безпеки розглядала проект резолюції по Сірії, а Росія і Китай заблокували документ.

Перед голосуванням міністр закордонних справ Катару сказав Чуркину: «Я попереджаю Росію, що якщо вона не утримається від вето і не приєднається до рішення ООН, вона втратить всі арабські країни».

У відповідь на це Чуркин погрозив: «Якщо ви розмовлятимете зі мною таким чином, то вже сьогодні не буде більше такого поняття, як Катар» (si vous me parlerez une autre fois de cette facon, il n’y aura plus une
telle chose comme le Qatar a partir d’aujourd’hui…)

Проте, судячи з усього, насправді погроза російського бандпредставника була висловлена в грубішій формі. «Російська служба новин» так процитувала Чуркина: «Ще раз вякни щось в такому тоні, і твій Катар не
доживе до завтра».

Він також додав, що представляє «велику Росію і від її імені розмовляє тільки з важливими людьми», передає «Інтерфакс» з посиланням на єгипетську газету «Аль-Ахрам».

Нагадаємо, що стосунки між Росією і Катаром загострилися в кінці січня, коли катарські митники побили російського бандпосла Тіторенка.

Інцидент відбувся увечері 29 листопада в Міжнародному аеропорту Дохи. Російський бандпосол повертався з Йорданії. Після прибуття в Доху він і декілька його помічників були затримані прикордонниками. Їх зацікавив
вміст його валіз, які були заявлені як дипломатична пошта.

Нагадаємо, що раніше саме з допомогою т.з. дипломатичної пошти російська банда МЗС ввезла до Катара бомбу і висадила екс-президента ЧРІ З.Яндарбиева і його 13-річного сина.

Терористами виявилися двоє агентів ГРУ і т.з. перший секретар посольства Росії в Катарі. Злочинці були затримані владою Катару. Проте в результаті змови на вищому рівні» російські терористи були фактично
звільнені.

Тепер Катар пожинає плоди своєї недалекоглядної політики

Відділ моніторингу
КЦ