ВКСОРС возглавил регионал Колесниченко

Луганские коммуняки отпраздновали годовщину организованного их партией Голодомора пьянкой с шашлыками

В День памяти жертв Голодомора луганские коммунисты устроили праздник с шашлыками и выпивкой.

Об этом написала в своем блоге депутат Луганского горсовета Наталья Максимец.

«Завтра, пока некоторые больные на голову голодоморцы будут «свичкы у викнах палыты» та «голодуваты на знак пошаны до померлых», мы собираемся нашей старой, дружной компанией и устраиваем пиршество – шашлык из свинины замочен мальчиковой половиной, они же занимаются напитками, девчоночья половина кудесничает на счет всяких оливье и пироженок с мороженками; будем вкусно есть, шутить и даже танцевать», - написала Максимец в пятницу, за день до траурной даты.

По словам депутата, сначала она хотела участвовать, потому что ей якобы нельзя пить.

«Думала: не хочу смотреть на пьяные мордашки друзей, чувствовать себя белой вороной в хмельной компании. Но друзья, во-первых, пообещали мне соки-воды-чаи в неограниченном количестве, а во-вторых, сказали: Ната, трудно первые две-три рюмки, а потом ты будешь веселиться, наблюдая за нашими чудачествами. В общем, убедили», - рассказала она.

Напомним, День памяти жертв голодоморов ежегодно отмечается в четвертую субботу ноября.

В областных центрах Украины на центральных площадях состоялись траурные мероприятия, общенациональная минута молчания и акция «Зажги свечу».

http://www.ut.net.ua/online/211/0/266/

http://www.ut.net.ua/online/207/0/268/

ТСН.ua продовжує цикл публікацій "Історія з грифом "Секретно": Інформаційна блокада – важливий інструмент геноциду в Україні. Не випускалося жодне слово правди. Володимир В'ятрович нформаційна блокада була важливим інструментом реалізації Голодомору як геноциду в Україні. Проникнення за кордон інформації про масову голодну смерть людей могло не лише зіпсувати міжнародний імідж Радянського Союзу, котрий саме на початку 1930-х почав активно налагоджувати дипломатичні стосунки із державами Заходу, але й вилитися у спроби допомогти голодуючим. Саме значний міжнародний розголос голоду 1921-1922 дозволив надати постраждалим суттєву допомогу, врятувати багатьох від голодної смерті. В 1932-1933 це не повинно було повторитися. Приречені Сталіним на смерть через голод мусили померти. Тож військова облога територій, яка мала за мету не дозволити вирватися із голодоморного гетто, ефективно доповнювалася стіною мовчання, за яку не повинно було проникнути жодне слово правди.

Все ж, в 1932 році, з'явилися публікації британських журналістів Гарета Джонса з лондонської "Таймс" та Малкольма Маггериджа з "Ґардіан", які на свій страх і ризик здійснили подорож українськими селами, щоб розповісти про жахливі сцени побаченого голоду. У відповідь Радянський Союз завдав серйозного інформаційного удару. Як ефективний інструмент використано відомого американського журналіста із газети "Нью Йорк Таймс". Лауреат Пулітцерівської премії 1932 року Волтер Дюранті, котрий неодноразово бував у СРСР, і, як він сам зізнався в приватних розмовах, достеменно знав про страшний голод, публічно заперечив його і назвав вигадкою.

Сталінське "В СССР голода нєт!", озвучене вустами Дюранті, прозвучало переконливо для багатьох західних політиків. Тим паче, що вони хотіли повірити цим словам, аби якомога швидше налагодити "взаємовигідні економічні відносини" з державою, готовою за безцінь продавати відібране у селян зерно і у величезних кількостях закуповувати промислове обладнання.

Радянські органи безпеки пильно стежили за німецьким, італійським та японським консулами, які цікавилися ситуацією в Україні і могли передати інформацію про голод за межі СРСР. Крім того, чекісти вміло проводили "злив" потрібної їм інформації. В серпні 1933, в супроводі трьох інших французьких політиків, Україну відвідав колишній прем'єр Франції Едуард Ерріо. Цей візит розглядався як важливий крок піар-кампанії, яка мала засвідчити ефективність форсованих сталінських реформ. Тому радянські послідовники графа Потьомкіна працювали, не покладаючи рук.

Згідно інформаційних повідомлень Одеського обласного відділу ГПУ, французькі політики весь час перебували під пильним наглядом чекістів, які визначали їх маршрут, влаштовували для них зустрічі із "щасливими колгоспниками". Селяни розповідали про своє "сите життя": їм видають на день 15 кг хліба, крім овочів та фруктів, вони мали право на сад, город, рогату худобу, одержуючи для неї корм, гарячу їжу для колгоспників керівництво привозить просто в поле. Для переконання, що жодних труднощів із харчами немає, колгоспники демонстрували "переповнені зерном комори". А на завершення "щасливі українці" подарували французам українські вишивані сорочки та рушники, які, очевидно, мали символізувати, що колгоспники ситі не лише хлібом, але й багаті духовно, завдяки своїм національним традиціям. В результаті чекісти у звітах задоволено констатували, що пан Ерріо висловлював захоплення побаченим на урочистих прийомах і вносив відповідні нотатки у свій записник. Французькі журналісти відправили у свої редакції репортажі, під якими цілком могли підписатися й самі чекісти.

Жорстка інформаційна блокада довкола страшного голоду тривала й опісля. Тепер її головною метою стало приховати величезні масштаби злочину. Різке зменшення кількості населення у той час було помітним усім. Колгоспник Микола Рева, у своєму листі до Йосифа Сталіна, яким він наївно хотів відкрити очі "вождю народів" на голод, розповідає, що в 1941 році до школи мали йти лише троє першокласників. Очевидно, це зменшення не могла не відзначити статистика. Тому призначений на січень 1937 року перепис населення жорстко контролювався НКВД. Незважаючи на це, результати перепису не влаштовували комуністів: відображені втрати населення все одно були надто великими. Тому дані спочатку засекретили, згодом значну частину знищили. Потому ліквідували й виконавців перепису – їх звинуватили в змові і шкідницькій антирадянській діяльності.

В 1941 році в Києві знищено тисячі справ Наркомату охорони здоров'я з початку 1930-тих років, які, очевидно, могли містити інформацію про голод. Не повинно було залишитися жодного документального матеріалу з інформацією про цю трагедію. В результаті сьогодні вціліли майже виключно секретні документи – радянська влада вважала свої грифи таємності надійною гарантією недоступності інформації, то й не нищила їх.

Пам'ять про Голодомор мала бути стерта не тільки з офіційних документів, але й з пам'яті свідків трагедії. Тому чекісти жорстоко переслідували усіх, хто намагався утримати цю пам'ять чи, тим паче, передати її комусь. За згадуваний вище лист колгоспник Микола Рева отримав 6 років ув'язнення. Його справа в архіві СБУ далеко не єдина – протягом 1930-1940-х років людей засуджували до кримінальної відповідальності за будь-яку згадку про Голодомор, усну чи письмову. У справах таких "наклепників" знаходимо "докази злочину": листи, зокрема адресовані Сталіну, вірші чи щоденникові записи. Доказом антирадянської агітації стали виявлені у жителя Батурина Миколи Боканя фотографії, одна з яких, датована 3 квітня 1933 року, містить промовистий напис "300 днів без шматка хліба".

Одна з останніх подібних справ з 1945 року. Колишню учительку Олександру Радченко заарештували на підставі щоденника, який вона вела з 1926 року. "Мета моїх записів, – пояснювала вона на суді, – присвятити їх дітям. Я писала, що через 20 років діти не повірять, що такими жорстокими методами будували соціалізм. На Україні в 1930-1933 роках український народ переживав страхіття". Але й через дванадцять років після Голодомору, лише за загадку про нього Олександру Радченко засудили до 10 років позбавлення волі.

Чекісти були впевнені, що пам'ять про Голодомор, стерта з документів та спогадів свідків, зникла назавжди. І один із наймасштабніших злочинів в історії людства – геноцид проти українців – надійно захований. Проте тисячі українців, що пережили трагедію, опинилися поза межами досяжності радянської безпеки. Вони отримали можливість розказати світові правду, а тому стали небезпечними для комуністичного режиму.

В наступній статті читайте про інформаційне протистояння КГБ та української діаспори довкола проблеми Голодомору.

П.С. Стаття написана на основі розсекречених документів з архіву СБУ про Голодомор. З оглядами цих документів можна ознайомитися в книзі "Голодомор 1932-1933 в Україні за документами ГДА СБУ. Анотований довідник" (Упорядники В. Даниленко (відп.упорядник), Л. Аулова, В. Лавренюк. Видано Центром досліджень визвольного руху спільно із ГДА СБУ в листопаді 2010 року).

"ФЛОТ2017"

Константинов о русском языке в Крыму

Із сайту новин "ОБКОМ"

В Харькове продолжают заметать следы преступлений советского режима

Украинская греко-католическая церковь (УГКЦ) осудила демонтаж в Харькове мемориальной доски кардиналу УГКЦ Иосифу (Слепому).

Как сообщил сайт Донецко-Харьковского экзархата УГКЦ, экзарх донецко-харьковский Степан (Менек) в своем заявлении по этому поводу подчеркнул, что демонтажу памятной доски не помешали ни обращение к харьковской власти главы УГКЦ Любомира (Гузара), ни протесты украинской общественности. «Кому препятствует и не дает спокойно спать память о наших украинских мучениках и исповедниках веры? Живем мы в Украине, где давно уже осуждена сталинская репрессивная машина, но все же есть люди, которые имеют большое влияние на представителей власти и делают все возможное, чтобы эту память затереть. Кто они, эти представители общественной организации "Великая Русь", которые подали прошение о демонтаже памятной таблицы и тем самым привели к напряженности в украинском многоэтническом обществе?», - подчеркнуто в заявлении.

«Мы будем бороться законным способом, но есть еще и высший суд - суд Божий», - подчеркнул отец Степан.

Мемориальная доска Иосифу (Слепому) была установлена в 2005 г. на бывшем здании Харьковской пересыльной тюрьмы (ул.Малиновского,5) в которой он находился в 60-х гг. перед отправкой в мордовские лагеря. Доска была демонтирована в середине ноября 2010 г. по решению Дзержинского райсуда Харькова, принятому по иску общественной организации «Великая Русь».

Status quo

Із сайту новин "ОБКОМ"

Опытные донецкие «упрощенцы» не морочат себе голову Майданами, а просто закрываются

Предприниматели Донецкой области массово сдают сертификаты и лицензии, чтобы закрыть бизнес. Эту тенденцию сотрудники местных отделений регистрации предпринимателей заметили еще в конце лета. Причиной свертывания малого бизнеса обозреватели называют увеличение расходов и сборов, в частности, отчислений в Пенсионный фонд. Донецкий малый бизнес в своем большинстве собирается переходить в тень.

Таксист Александр надеется закрыться до нового года, до введения Налогового кодекса. Говорит, что за шесть лет работы в службе такси не заработал ничего, кроме болезней.

«Я никому не верю. Я не верю ни банковский, ни государственной системе,потому что доказали. Мы же не козлы отпущения последние, чтобы это терпеть! Сколько можно?» – возмущается таксист.

Похожие настроения и у других предпринимателей, стоящих в очереди в отдел регистрации предпринимателей Донецкого городского совета. Не все верят, что акции протеста предпринимателей, которые происходят по всей Украине, способны изменить намерения правительства претворить в жизнь новый Налоговый кодекс. Следовательно, предприниматели спешат быстрее спрятаться в тень.

«Если они решили, то они это сделают. И никто там не будет накладывать вето. Там все уже решено. А те протесты, в городах, я вам сразу скажу, никакого смысла не имеют. Надо всем ехать в Киев, чтобы нас было не сорок тысяч, а пару миллионов, чтобы у них милиции не хватило на всех!», – говорит один из «упрощенцев».

Сворачивание бизнеса – одна из форм протеста предпринимателей против крупных расходов, говорят в отделе регистрации физических и юридических лиц Макеевского городского совета. Здесь одними из первых заметили тенденцию массового закрытия мелкого бизнеса.

«Где-то с июля-августа предприниматели стали массово закрываться. В принципе, как люди нам сами рассказывают, закрываются из-за Пенсионного фонда и налоговой, потому что туда идут слишком большие отчисления», – рассказывает специалист отдела Елизавета Нечаева.

Конкретное количество предпринимателей, которые пытаются закрыться, госслужащие не разглашают.

«Статистика отсутствует. Сказать более-менее не могу. Для того чтобы ликвидировать частного предпринимателя, нужно больше двух месяцев. Это же не просто так – пришел и положил свое свидетельство. Это целая сложная процедура», – говорит заместитель начальника управления госрегистрации Донецкого горсовета Татьяна Зекун.

По данным статистики, сегодня в Донецкой области работает 55 малых предприятий на каждые десять тысяч жителей. Вследствие непопулярных мер правительства их количество может значительно уменьшиться, предполагают регистраторы.

Радио Свобода

"ФЛОТ2017"

Российский футуролог предупреждает Путина о свержении

Ось ще одна замітка взята із сайту ФЛОТ2017 (http://www.flot2017.com/), думка лідера (особисто відношусь до нього з великою повагою) кримських татар - Мустафи Джемільова (моя думка: не булоб його - у Криму давно палало би полумя братовбивчої війни)

На крымско-татарских бизнесменов усилилось давление Налоговой инспекции с целью склонить меджлис к сотрудничеству с властями. Об этом заявил глава меджлиса Мустафа Джемилев. «К нашим бизнесменам уже сейчас пристальное внимание со стороны налоговой и прочих инспекций. Дают понять, что пока мы с ними не договоримся, никому житья не будет. Это уже чувствуется. Все вроде нормально было, а как отношения с властью испортились – наплывы инспекций, попытки разорить. Некоторые бизнесмены даже говорят: может, надо как-то договориться, мы не можем так работать», – посетовал он в интервью киевскому изданию «Лига». При этом Джемилев заявил, что всегда был сторонником коалиции с Партией регионов, но при ряде условий. «Вообще-то я был сторонником коалиции, – но только не «тушками», а чтобы вся фракция «Наша Украина» договорилась. Даже подписывал соответствующий документ. Но у нас тоже было требование – во-первых, никаких коммунистов в коалиции. Кроме того, у нас есть свое видение курса страны, мы сторонники евроатлантической интеграции, а не односторонней ориентации лишь на Россию. Я не могу себе представить, что голосую, скажем, за пролонгацию пребывания Черноморского флота в Крыму. На митинге перед тридцатью тысячами людей я, значит, говорю, что это предательство интересов украинского народа, и вдруг буду голосовать за ратификацию?» – рассказал глава меджлиса. Он по-прежнему настаивает на том, чтобы Янукович вернул старый формат совета представителей крымско-татарского народа перед президентом. «Основной вопрос: а почему совет представителей только крымско-татарского народа? Мол, другие национальности тогда тоже захотят свои советы. И это чуть ли не путь к сепаратизму. Но ведь это не так! На территории Украины есть только два коренных народа, у которых за пределами украинского государства нет другой родины – это украинцы и крымские татары. У россиян есть Россия, у армян – Армения, а у нас – ничего нет», – пояснил Джемилев. Он также заверил, что сегодня для официального Киева большую опасность представляют пророссийские организации Крыма, а не исламисты. «Мы четко отслеживаем все крымско-татарские течения, не только Хизб ут-Тахрир, но и другие – ваххабитов, салафитов. У них, конечно, есть сторонники. Но почему такое внимание только к нашим радикалам? Я думаю, куда более пристального внимания заслуживают радикальные пророссийские организации – «Союз», «Русская община», «Русское единство». Пророссийских организаций в Крыму несколько десятков. Кроме того, довольно агрессивно настроены казачьи организации, православные московского патриархата совершают провокационные действия», – подчеркнул Джемилев.

Источник: Инфо Крым.