Побачення з Петросом
- 05.07.16, 01:51
- Жизнь у костра
Чи бувало у вас побачення тривалістю 1 хвилину? Саме стільки я побула на вершині Петроса. Отак їдеш сотні кілометрів потягом, пхаєшся більше десяти кілометрів пішки, піднімаєшся на висоту вище двох тисяч - і маєш всього одну хвилину! Бо навздогін сунеться дощова хмара, і хто-зна що вона принесе з собою ще, окрім дощу...
Як я казала, ранок другого дня був сонячний, і ніщо не віщувало дощу. Але весь сніданок і початок маршруту дня прийдешнього ми дискутували на тему "Быть или не быть" сходженню на Петрос. Вирішили не ризикувати, і обійти його траверсом. Дійшовши до місця, де треба звертати на траверс, знову наткнулись на вічне питання, і сказали:"Сходженню бути!" І знову було сонце, вітер, небо... На підступах до Петроса нам трапилося стадо милих бусінок))
Тепер я малю ще одну причину повернутися сюди знову. Так, на побачення з Петросом...
Як я казала, ранок другого дня був сонячний, і ніщо не віщувало дощу. Але весь сніданок і початок маршруту дня прийдешнього ми дискутували на тему "Быть или не быть" сходженню на Петрос. Вирішили не ризикувати, і обійти його траверсом. Дійшовши до місця, де треба звертати на траверс, знову наткнулись на вічне питання, і сказали:"Сходженню бути!" І знову було сонце, вітер, небо... На підступах до Петроса нам трапилося стадо милих бусінок))
Ми чемно пропустили кавалькаду цих милих створінь, влаштувавши собі привал. Коли бусінки покотилися схилами далі, ми продовжили свій маршрут. В якусь мить небо почало затягувати хмарами. До вершини було зовсім трошки, але хмари сунули швидше. Тож в прямому сенсі слова забігли на вершину, за хвилину зробила три сяких-таких знімки, і швидко почали спускатися.
Суто з міркувань техніки безпеки, хотілося пройти кам"яний спуск без дощу. Навіть скажу більше: дві третини спуску мій наплічник знесли за мене, за що я вдячна нашому інструктору))
Вже по обіді небо над вершиною знову прояснилося, проте не на довго. І вже до кінця дня нас переслідувала та дощова хмара, яка могла принести з собою всілякі сюрпризи. Це була гарна мотивація як найшвидше дійти до Перемички і влаштуватися на ночівлю...
Вже по обіді небо над вершиною знову прояснилося, проте не на довго. І вже до кінця дня нас переслідувала та дощова хмара, яка могла принести з собою всілякі сюрпризи. Це була гарна мотивація як найшвидше дійти до Перемички і влаштуватися на ночівлю...
Тепер я малю ще одну причину повернутися сюди знову. Так, на побачення з Петросом...
