Я пишу тобі це, не торкаючись Клавіатури. Штрих-пунктири невидимих страхів,Загублених слів.Про буденність грудневу, про прісність, про стіни і мури,А крізь стіни живим ще ніхтоНаявуНе ходив.Напишу, як навколо самотньо, порожньо і тісноСеред тіней, що поруч зі мною блукають, мов кати, стоять.Зазирнеш їм у вічі й побачиш - Їх мрії залізніРозіб"...
Читати далі...