А. И. Филюшкин

Православие и этические нормы русского средневековья (по законодательным памятникам).

Модуль (model page):

Идея для обсуждения: Внедрение христианства в языческое общество древних славян было особым процессом «сочинения» нового православного народа. Для этого применялись различные стратегии. Первая — это создание славянского социума как социума прихожан, объединенных в приходские общины с соответствующими ритуалами поведения и моралью. Вторая — внедрение христианской символики в публичные церемонии, связанные с презентацией древнерусской элиты (формирование идеала князя как христианского правителя, а не варварского вождя). Это участие князя и его семьи в храмовых службах, крестных ходах и богомольных поездках. Это публичные благословляющие акции церкви (например, войска, выступающего в поход на врагов — язычников или «латинян»). Третья стратегия — внедрение христианской этики в моральные императивы повседневности, семейного поведения, межличностных отношений. Поэтому-то церковь и взяла в свою юрисдикцию практически все семейное право (исключая наследственное, которое осталось в «Русской правде», то есть в ведении княжеской власти).

Как происходила реализация третьей стратегии — посмотрим на основе анализа двух законодательных памятников.
[ читати далі ]

Преподобная Мэри Глэсспул, открыто практикующая лесбийскую любовь, избрана в субботу младшим епископом  Лос-Анджелесской епархии епископальной церкви.

6 грудня - Свято Велеса (Діда Мороза). Він сходить по сонячному промінню на Землю і приносить зародки багатства, врожаю, приплоду (згадаймо Діда Мороза з мішком подарунків) - це він, наш Велес, якого
треба гукати в цей день, саме так, як діти кличуть Діда Мороза й сьогодні. З його приходом починається вивчення колядок, підготовка до Різдва. "Це Велес Навчив Праотців наших орати землю і злаки сіяти, і жати віна-вінча на полях страдних і ставити Снопа до огнища, і чтити Його як Отця Божого!" - записано у  Велесовій Книзі, святій книзі нашого народу.

---

...В нас цей празник має ще назву Миколи Теплого, і пов'язується з стародавнім культом Прадіда або дохристиянським богом Велесом. Серед гуцулів можна почути оповідання, як то колись Господь ходив з Миколаєм по землі. Взагалі постать Миколая доволі сильно переплелась з первісними віруваннями і увібрала в себе також атрибути грецького бога морів Посейдона і римського Нептуна. В народі Миколай вважається насамперед опікуном мореплавців, рибалок та торговців, рятівником потопаючих і дуже часто є пов'язаний з водою. Тому відомий він ще є як Мокрий, і деякі його ікони мають таку назву. Стосується вона здебільшено ікон, які чудесним способом знаходили у воді чи вони з'являлися разом з врятованими від потопання щасливцями. Вірили і в Морського Миколая, та виходячи в море, брали з собою його образ. Ним можна було утихомирити бурю, а коли вже ставало непереливки, то пообіцяти Миколаю святкувати його день, піти до його церкви або і збудувати нову. Вважалося, що він весь час перебуває на кораблі, але є невидимим. Не раз плавав Св. Микола з козаками в запорозьких чайках визволяти бранців від бусурманів, від яких сам колись просився, щоб його забрати. Через це рахувався він і визволителем невільників, захисником від кочівників та небезпеки в степу.

Вода відігравала важливу роль у землеробстві, і випросити дощу або зупинити стихійне лихо - теж було у віданні Миколая. Так як помічено зв'язок місяця з водою, а також вплив на родючість землі і тварин, то і Миколай набрав рис древнього лунарного божества, які збереглися в наших колядках. Не дивно, чому він з'являється на свої дні тільки вночі, чи то зимою, чи пізньою весною, а грудневе свято колись збігалося до зимового рівнодення, коли місяць має рівні права з сонцем. Звичай ліпити 19(6) грудня пироги-вареники, які символізують нічне світило, зберігся до наших днів. Зверталися до Святого і щоб оберегти себе в дорозі від дикої звірини, особливо таких "місячних" хижаків, як вовки, над якими він мав владу поряд зі Св. Юрієм. Миколай є теж покровителем всіх звірів і худоби, вони його слухаються і він вміє з ними говорити, а оскільки їздить кіньми, то є ще і покровителем конюхів. На літнього Миколи виганяли вперше коней на нічне пасовисько, з якими завжди або вперше йшли ночувати молоді хлопці, священики кропили табуни від нечисті. В цю ніч можна було зустріти сивобородого Діда, який ходив лугами і відганяв від коней нечисту силу.

Опікунство над худобою дає привід ототжнювати Миколая з дуже популярним праукраїнським Велесом або Волосом - торговельним і "скотським богом", якого функції перебрав на себе християнський святий. Обидві постаті схожі на себе зовнішним виглядом; Волоса зображували як високого старшого срібно-сивобородого чоловіка у голубому одязі підперезаного золотим поясом, із золотоверхим посохом в руці, одне його свято
припадало на "миколин" місяць - травень, а інше, Велесів день, так і досі залишилося 6 грудня за юліанським календарем і збігається з католицьким святом Миколая, він теж їздив возом або саньми, і належав до т.з. земних божеств, тобто які часто ходили і перебували поміж людьми та були пов'язані з гоподарством, соціальним життям і статками.

На Миколая встановлювалися ціни на худобу, які трималися цілий рік. Зазвичай, найвідоміші ярмарки відбувалися біля храмових місць присвячених Чудотворцю, проти чого свого часу гостро виступав чернець Дмитро Вишенський, напевно маючи на увазі традиції від старого бога. Варто відмітити, що "теляче" сузір'я Тельця, яке припадає на травень, в нас називали Волосожар, а Україна в класичній астрології якраз асоціюється з ним, є під його патронатом. Можливо тому Велес-Миколай так глибоко і міцно вкоренився в нашому народі. За ще однією версією, литовське слово “веле“, що означає душі померлих які дбають за родинну худобу і своїх нащадків, перейшло з духом предків до Миколая, який по-батьківськи опікується кожною дитиною в сім'ї і старається її обдарувати. В галичан та гуцулів цю саму функцію виконує “вінклюс“.

Інша цікава традиція, збережена з давнини, яка свідчить про покровительство Миколая над землеробством - варення пива в його день. Існує повір'я-коляда, що всі лиха на землі беруться від того, бо цей звичай втрачається. Відомо, що в стародавніх римлян теж якраз між 17 і 23 грудня відбувалися веселі зимові свята, серед яких було і Свято вина. Микола, бувши з натури веселим, вмістив цей обряд першого господаря Прадіда-сівача в собі і доніс до нас. Варити пшеничне пиво збиралися всі старші господарі села, скликали гостей, пили, веселилися, а потім запрягали коней і з піснями їздили навколо села...
 

багато літер ХАРКІВ ЯКО УКРАЇНСЬКЕ МІСТО (Д.І. БАГАЛІЙ ІСТОРІЯ СЛОБІДСЬКОЇ УКРАЇНИ )

який кращий? та як можна порівняти, кращий чи ні?

цей варіант

чи цей:

Всякому городу нрав и права; Всяка имЂет свой ум голова; Всякому сердцу своя есть любовь, Всякому горлу свой есть вкус каков, А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, А мнЂ одно только не йдет с ума.

Петр для чинов углы панскіи трет, Федька-купец при аршинЂ все лжет. Тот строит дом свой на новый манЂр, Тот все в процентах, пожалуй, повЂрь! А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, А мнЂ одно только не йдет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта, Сей иностранны заводит скота. ТЂ формируют на ловлю собак, Сих шумит дом от гостей, как кабак, — А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, А мнЂ одно только не йдет с ума.

Строит на свой тон юриста права, С диспут студенту трещит голова. ТЂх безпокоит Венерин амур, Всякому голову мучит свой дур, — А мнЂ одна только в свЂтЂ дума, Как бы умерти мнЂ не без ума.

Смерте страшна, замашная косо! Ты не щадиш и царских волосов, Ты не глядиш, гдЂ мужик, а гдЂ царь, — Все жереш так, как солому пожар. Кто ж на ея плюет острую сталь? Тот, чія совЂсть, как чистый хрусталь...

джерело

Григорій СКОВОРОДА

Всякому місту звичай і права

Всякому місту - звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю - любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур *,
Всяхому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть - як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Всякому городу нрав и права;
Всяка имеет свой ум голова;
Всякому сердцу своя есть любовь,
Всякому горлу свой есть вкус каков,
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Петр для чинов углы панскіи трет,
Федька-купец при аршине, все лжет.
Тот строит дом свой на новый манер,
Тот все в процентах, пожалуй, поверь!
А мне одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Тот непрестанно стягает грунта,
Сей иностранны заводит скота.
Те формируют на ловлю собак,
Сих шумит дом от гостей, как кабак,-
А мне. одна только в свете дума,
А мне одно только не идет с ума.

Строит на свой тон юриста права,
С диспут студенту трещит голова.
Тех безпокоит Венерин амур,
Всякому голову мучит свой дур,-
А мне. одна только в свете дума,
Как бы умерти мне не без ума.

Смерте страшна, замашная косо!
Ты не щадиш и царских волосов,
Ты не глядиш, где мужик, а где царь,-
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на ея плюет острую сталь?
Тот, чія совесть, как чистый хрусталь...

30 листопада - Калита (парубоча посвята). Свято парубочої долі - парубки вибирають пару. В цей день молодих хлопців посвячують у дорослих парубків та приймають до парубочої громади. Молоді парубки стрибають до Калити, прилучаючись до жіночого начала природи. Вечорниці.

---

Одне з найбільш шанованих молодіжних свят Калита, або Андрія. Святкується воно  увечері 13 грудня за новим стилем, або ж 30 листопада за старим. Тобто за старим стилем це відбувалось в ніч з листопада на грудень, в ніч напередодні зими.  Воно співпало із значно пізнішим християнським святом апостола Андрія Первозванного.

Християнська церква в більшості випадків вороже ставилась до молодіжних веселощів на Андрія, адже свято проходило в різдвяний піст, а в піст, як відомо, за християнськими законами заборонялося веселитися, най­мати музики, танцювати. Проте люди старшого покоління і досі згадують день Андрія, або Калиту, як найвеселіше свя­то їх молодості.

[ читати далі ]

Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982.Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Цей Світ такий з божої волі. Якщо Вам щось не подобається - всі питання до свого бога :)