Унылое, отстойное и несуразное действо. Я живу в этой стране и работаю, я вижу всё своими глазами. Я нахожусь в здравом уме и ясной памяти, и имею критическое мышление. У меня есть глаза и уши я вижу и слышу. К моему великому сожалению, я живу в разных с Порошенко Украинах. Моя Украина в войне, с ярмом казнокрадов на шее. Я честно плачу налоги, но мною уплаченные налоги улетают в карманы казнокрадов. Моя страна в войне, но президент моей страны войну войной не называет. Он очень много обещал пять лет назад, но не выполнил ничего. В моей стране президент размещает оборонные заказы на своих предприятиях, от которых он обещал избавиться. В магазинах которые хожу полочки кондитерских отделов на 80% заполнены продукцией компании человека который у меня на работе президентом работает и который обещал продать свой бизнес. Но не продал. Пять лет назад, до войны у президента моей страны было мало магазинов, теперь я вижу их везде. Финансовая отчётность предприятий президента официально не публикуется, она засекречена, но по размерам платежей отстаёт даже от футбольного клуба " Шахтёр". Я делаю вывод что у бизнеса президента удачно идут дела. Езжу я только по одной дороге с президентом, она ведёт и к моему дому. Она хорошая. Остальные дороги просто направления прикрытые местами асфальтом. За дороги в нашей стране отвечает премьер-министр. Премьер-министра в моей стране подал президент а его соратники в ВР проголосовали за его кандидатуру. Ужасные дороги по которым мы ездим и которые ремонтируются всё время зона ответственности человека которого привёл к этой ответственности президент. Также человек который в моей стране пока называется президентом устроил своего друга генеральным прокурором с нарушением закона. Человек который должен воплощать закон, пришёл к власти незаконно и сделал это президент моей страны со своими соратниками в ВР высшем законодательном органе. Далее человек которого президент привёл в кресло прокурора не сделал ровным счётом ничего в деле соблюдения законности. У меня есть глаза и я это вижу. В начале каденции президент моей страны находящейся в состоянии фактической войны назначил министра обороны, они вместе провели красивый парад, министр получил новые погоны от верховного главнокомандующего а в это время на войне, которая во время парада не прекращалась массово погибали солдаты, командиры которых стояли на параде, один который главнокомандующий параллельно выводил имущество в офшоры. На все важные посты в государстве президент назначает не профессионалов а только доверенных лично ему людей. Этих людей ловят на воровстве, измене но президент не обращает на это внимание. Для президента воровство и измена - не преступление. Просто он человек с такими моральными нормами. Так было с председателем нацбанка моей страны. Которая тоже личный друг моего президента, обесценила национальную валюту в 3.3 раза, была поймана на мухлеже с национальными ценными бумагами, воровстве но тихонько ушла. Как итог банк президента, а у президента есть свой банк, стал самым интенсивно развивающимся банком страны, т.е богатеющим. А банк он тоже обещал продать. Война продолжалась, но верховный главнокомандующий инкогнито с семьёй отправился отдохнуть от дел праведных на райские Мальдивы. Просто у нас такой президент и у него такие этические нормы. Был придуман президентом и его соратниками, великолепный способ обобрать граждан свой страны на приличную сумму. Название красивое Роттердам+. Почему президент? Потому, что лицо которое обставляло эту афёру работало у президента ранее. Потом президент моей страны решил, что его нам мало. И он начал напоминать нам о себе простым путём, он начал всё открывать. Любое что то, что хорошо - это президент. Если чего плохо - значит это не президент. Таким образом у президента Порошенко появилась своя Украина, где всё хорошо а у меня осталась моя Украина, где не всё так хорошо а скорее наоборот всё очень не хорошо. Время шло, каденция пошла к завершению и ту хорошую Украину Порошенко, которую он себе построил он решил продлить ещё на пять лет. Но вот беда в хорошую Украину Порошенко, полную реформ и прорывов, непереcічних успіхів та надбань, начались просачиваться новости с моей плохой Украины. В новостях, в неудобных вопросах, да и замаячила эта дамочка с косой.... И тут появилась конгениальная идея которая могла бы сделать его и мою Украину счастливыми автоматически, с минимальными издержками но с большими видами ещё на пять лет. Томос. Забросив открывать куски дорог и привокзальные туалеты, которые по задумке должен открывать премьер, потому как он у нас за всё материальное в ответе, президент ринулся в дела церковные. Просто в его Украине всё основные вопросы уже порешались, есть своя каплычка, в ней своя иконопись с самим собой на ней и встал вопрос а почему нет? Томос удался. Правда президент не изменил себе и рядом с томосом появились отбросы. Но это отбросы в моей Украине а в его порядочные "нарики". Просто у президента такие этические нормы, точнее их отсутствие и полная всеядность в плане контактов. Томос свершился. Но увы не добавил особо видов на урожай. И вот теперь подходит время когда от меня зависит хочу ли я видеть такого президента ещё пять лет? Моя Украина отличается от его Украины. А я хочу что бы не отличалась. Я хочу что бы в стране было верховенство права, мораль и ответственность за слова и дела. Порошенко не Рузвельт, не Черчиль и не Де Голь. Иными словами он не стал моральным авторитетом да и вообще никаким авторитетом в моих глазах он не стал, а почему? А потому что мораль у него отсутствует. Он аморален в принципе. 
А за это нужно отвечать.

Официальный сайт Международного олимпийского комитета высмеял нераскрывшееся кольцо во время церемонии открытия Олимпиады-2014 в Сочи.

Фотографию с нераскрывшимся олимпийским кольцом МОК использует на своем сайте для иллюстрации страниц с ошибкой 404 ("страница не найдена").

В случае перехода на страницу с ошибкой 404 все пользователи видят данное фото, подпись под ним: "Порой все идет не так, как планировалось", а также рекомендации по поиску информации на сайте.

Напомним, во время церемонии открытия Олимпиады в Сочи пять снежинок по задумке организаторов должны были превратиться в пять олимпийских колец, однако пятое кольцо в итоге не появилось.

https://apostrophe.ua/news/sport/2018-02-19/oshibka-404-v-mok-yarko-vyismeyali-otkryitie-olimpiadyi-2014-v-sochi/121943

[quote]Председатель Верховного совета республики Крым Владимир Константинов просит прокуратуру региона рассмотреть с юридической точки зрения действия украинских политиков, организовавших продовольственную блокаду на границе с полуостровом, которые он считает геноцидом.[/quote]

Как поступит ватник, когда увидит, что ПС разгоняет гей-парад?

1)...Причина разногласий между Россией и Украиной не в НАТО, ЕС, ТС и уж тем более не в бандеровцах. Причина в интеллектуальном разрыве между двумя народами.
Еще совсем недавно эта интеллектуальная пропасть ощущалась не так остро и обеим сторонам удавалось находить компромисс, зачастую уже на грани фола. Было много непонимания, провокаций, скандалов, а с российской стороны откровенного хамства и шантажа, но благодаря терпению и сдержанности украинской нации, серьезных конфликтов удавалось избежать. Терпение и сдержанность являются признаками высокого интеллекта, а совсем не слабости. Но бесконечно так продолжаться не могло. Конфликт назревал и последней каплей стал Майдан, обнаживший интеллектуальную нищету России. Не сумев купить и обмануть украинцев, Кремлю пришлось показать всему миру свою звериную сущность и довольно скудный интеллектуальный потенциал. Знамена современной российской политической мысли - это Дугин, призывающий убить всех украинцев, и Рогозин с Лавровым, которые озвучивают откровенную ересь.
Простые люди, не обремененные необходимостью соблюдать дипломатические приличия, очень быстро заметили интеллектуальную разницу между россиянами и украинцами. Многие из тех, кто имеет друзей и родственников в России, с ужасом осознали эту разницу на том как обе стороны оценивали избиение студентов на Майдане.
Очень многие люди мне рассказывали свои жизненные истории, списанные как под копирку. Вариации были примерно такие:
"Мы прожили вместе, мы дружили, мы общались…. 10-20-30 лет… и все это время я даже подумать не мог, что он / она такой дебил… я не могу с ним / с ней больше общаться после того, как он / она одобрили действия Беркута или сказал(а), что Майдан нужно жестоко разогнать. Как можно одобрять зверства Беркута? Как можно не понимать очевидного? Как можно верить кремлевским проходимцам и не верить родственникам и друзьям, которых знаешь всю жизнь?"
И так далее, в том же духе. Я знаю, что этот горький опыт разочарования в близких людях и родственниках с российскими корнями пережили многие украинцы. Когда человек которого ты знал, уважал или даже любил на протяжении многих лет, с улыбочкой дебила говорит, что мало Беркут дал этим студентам, учиться надо, а не на Майданах сидеть, начинаешь очень сильно задумываться о том, что же творится в головах людей, которых еще год назад мы считали братьями, а многие и стратегическими партнерами.
Ведь эти истории не единичны. Многие россияне даже приезжали на Майдан, все видели и слышали… и делали вывод о том, что все это за деньги или против России. Казалось бы, как можно не увидеть и не понять очевидное? А все очень просто, чтобы понять Майдан мало иметь глаза и уши, нужен интеллект. Россия и Донбасс его не поняли потому, что интеллекта понять Майдан пока не хватает.
Здесь будут очень показательны примеры Крыма и Донбасса. Это два самых интеллектуально отсталых региона Украины. Именно эта интеллектуальная отсталость и толкает их в объятия России.
Крым, массово заселенный детьми и внуками тюремных вертухаев, военными и партийными работниками, их любовницами и тому подобной номенклатурной публикой, оказался интеллектуально не способным к выживанию в новых условиях.
Способ ведения крымчанами туристического бизнеса получил очень обидное, но весьма точное определение от народа - ЖЛОБСТВО. Причем, заметьте, речь чаще всего идет не о качестве самого сервиса, а о его сути. А устами народа глаголет Истина.
Бегство Крыма в Россию тоже умным назвать нельзя. Рухнула экономика, курорты пустые, сельское хозяйство уничтожено, крымские вина и коньяки бойкотируют, самолеты не летают, поезда ходят как в гражданскую, худо-бедно налаженные межнациональные отношения рушатся. И ради чего все это? Ради того, чтобы сменить флаги и паспорта? Ведь ни власть, ни отношения власти и народа в Крыму не поменялись и в ближайшее время едва ли поменяются в лучшую сторону. Бал правят те же самые бандитские морды.
Если бы Крым захотел отсоединиться это можно было бы сделать нормальным политически корректным способом. Но из всех дурных вариантов, Путин выбрал самый идиотский и самый хамский. И выбрал он этот вариант не от большого ума. А 83% его паствы хлопает ему за это в ладоши. И хлопает ведь тоже не от большого ума.
Про Донбасс можно сказать практически то же самое. Слабый политический интеллект и жизненная наивность всегда были причинами того, что этот регион был дойной коровой для политических прохиндеев. Был и с оружием в руках готов биться за то, чтобы и дальше оставаться таковым.
Будь у искренних сепаратистов ум, они отделили бы Донбасс от Украины без Путина и без оружия. Сделать это не так уж и сложно при тотальной поддержке этой идеи от простого народа, которая сразу после Майдана там была. Они же выбрали такой способ отделения от Украины, что даже такой конченный подлец как Путин, не решается брать их под свое крыло публично.
Теперь поговорим о самой России. Я берусь утверждать, что причина разногласий между Россией и Украиной - слишком большая разница в интеллекте этих двух народов. Именно недостаток интеллекта в России, как персонального, так и общенародного, является причиной того, что сейчас происходит между нашими странами.
Кто такие россияне
Россияне - это народ, который за все время своего существования пожил в условиях свободы всего 10 лет. Едва выскочив из самой мрачной тюрьмы в истории человечества, даже толком не увидев и не познав мира, который их окружает, россияне занялись тем, чем обычно занимаются глупцы, они взялись поучать других как надо правильно жить. Свою собственную жизнь отложив на потом.
Россия всегда развивалась успешно только под внешним управлением. Как только Россией начинали править сами русские, мрак и ужас туда не просто приходил, а там надолго поселялся.
Сначала была Золотая Орда, которая основала Московию и поставила ее на ноги, потом было Крымское Ханство, не раз спасавшее Московию от уничтожения (за что и мстит Москва крымским татарам по сей день), затем пришел черед немцев, которые сделали ребрендинг Московии в Россию и превратили ее в настоящую империю.
Как только сбросили немцев и к власти в России пришли россияне, а именно в 1917 году, началась разруха и массовый террор. Многие скажут, что террор на совести Сталина. Но кто этого Сталина породил, кто хлопал ему в ладоши и был столпом его режима?
А прекратился террор в России сразу после прихода к власти украинцев. Сначала Хрущева, затем Брежнева. Да и Горбачев своей мягкостью и нежеланием бороться за власть ценой большой крови, ближе к украинскому менталитету, чем к российскому
Почему украинцы умнее россиян
Потому что старше как народ. Потому что пожили в разных цивилизациях, разных странах и империях. На украинских землях бывало много всего: махновщина, колиивщина, гетьманщина, большевизм, немецкая оккупация и много чего еще. Украинцы - это народ с колоссальным национальным опытом, который просто несопоставим с опытом россиян, которые ничего кроме собственной тюрьмы, по большому счету еще не видели.
У россиян было только одно десятилетие Ельцина, которое они прожили в свободе и которое большинство из них сейчас вспоминают, как ужасное время. Украина же всегда были частью европейской цивилизации, которая в своем интеллектуальном развитии опережает российскую на несколько столетий.
Вывод очевидный: украинцы являются старшими, а совсем не россияне. Проблемы от того, что перевернуто все с ног на голову, и дурак поучает умного.

Ночью в Запорожской области взорвали железнодорожный мост. Движение поездов остановлено, - СМИ

Головним питанням серед людей, яким не подобається те, що відбувається в державі, стало одвічне: «Що робити?» Як правило, після нього додають песимістичну тираду: «Прокуратура — їхня, суди — їхні, журналісти пишуть — караван іде». А тим часом уже кілька років будь-який українець може створити своїм корумпованим чиновникам «нестерпні умови комфорту». Причому згідно з чинним законодавством. Щоправда, не нашим, а європейським. Мало не кожен українець марить, аби Європа і США нарешті почали заарештовувати рахунки українських корупціонерів. Як правило, мріями все й закінчується. Хоча ще кілька років тому світове антикорупційне законодавство дало в руки кожному українцеві потужного кийка. А поточного року цей кийок став іще вагомішим. У березні Єврокомісія розпочала оцінку ефективності законодавства ЄС щодо боротьби з відмиванням грошей і до кінця року розробить жорсткіші зміни до Третьої директиви ЄС, що протидіє легалізації злочинних доходів. У такий спосіб вона відреагувала на оновлені рекомендації FATF — міжурядової організації, що встановлює світові стандарти протидії відмиванню грошей. 16 лютого 2012 року, після дворічного процесу публічного міжнародного обговорення, FATF оголосила новий перелік своїх рекомендацій. «Попереду на нас очікує складна робота з імплементації нових стандартів FATF у національне законодавство», — прокоментував нові правила FATF голова Державної служби фінансового моніторингу України Сергій Гуржій. Шкода, але пан Гуржій не згадав, що остання міжнародна оцінка стану імплементації стандартів FATF в Україні у 2009 році виявила чимало недоліків. Зокрема, в Україні взагалі не визначено законодавством поняття «ПЕП» (від англ. PEP — politically exposed persons, тобто політично пов’язані персони), яке в країнах ЄС і в США є центральним елементом у системі боротьби з політичною корупцією. Відтак, допоки влада буде імплементувати закони, які заважають їй жити, пересічним українцям варто дізнатись, як вони можуть уже сьогодні попсувати життя вітчизняним чиновникам. FATF у допомогу В Україні про FATF говорять так багато, що про нього знає мало не кожна домогосподарка. Щоправда, нюансів глядачам не розшифровують. Тим часом суть — саме в них. Навіть якщо йдеться про класичні Сорок рекомендацій FATF. Розглянемо на прикладі. Чи не головна вимога FATF така: фінансові установи мусять знати, хто є кінцевим розпорядником грошей фірми-клієнта. Якщо ж кінцевий власник ховається за класичною «матрьошкою», то банк має право замість проведення тривалого дослідження, «хто кого заснував», обрубати всі кінці. Цитата: «Якщо фінансова установа не може ідентифікувати клієнта, вона повинна… припинити ділові відносини та розглянути питання про можливість повідомлення про сумнівну операцію стосовно такого клієнта». Це означає, що в ідеалі банк повинен не тільки відмовити клієнту, чийого бенефіціара він не ідентифікував, а й повідомити про підозрілу фінансову операцію національну фінансову розвідку, зокрема в Україні — Державну службу фінансового моніторингу. Окремо FATF вимагає від фінансових установ жорстких правил щодо деяких клієнтів. До такого типу ризикованих клієнтів FATF відносить політичних діячів (далі — ПЕП). Банки зобов’язані не тільки намагатися визначити їхні джерела збагачення, а й одержати згоду вищого керівництва на встановлення ділових відносин з такими клієнтами та проводити постійний моніторинг ділових відносин із ними. Стандарти FATF юридично закріплено в праві Європейського Союзу, а саме — в Директивах щодо протидії відмиванню грошей. У цьому випадку нас цікавить Третя директива ЄС, що зобов’язує фінансові установи здійснювати посилені заходи контролю «щодо операцій і ділових стосунків із політичними діячами, що проживають в іншій державі-члені або третій країні». До ПЕПів ця директива відносить «фізичних осіб, які наділені або були наділені значними державними функціями, та близьких членів сім’ї або близьких співробітників таких осіб». У статті 2 Директиви 2006/70/ЄC до категорії «фізичні особи, які наділені або були наділені значними державними функціями», обов’язково включаються: — глави держав, голови урядів, міністерств і заступники або помічники міністрів; — члени парламенту; — члени верховних судів, конституційних судів або інших судових органів високого рівня, рішення яких не підлягають подальшій апеляції, за винятком особливих випадків; — члени аудиторських судів або правління центральних банків; — посли, посланники та вищий офіцерський склад збройних сил; — члени адміністративних, управлінських або наглядових органів державних підприємств. Важливим моментом є факт прирівняння законодавством ЄС до статусу ПЕПів близьких членів сім’ї ПЕПів, а також асистентів-помічників (співробітників). Директива 2006/70/ЄC містить розширене визначення «близьких членів родини», яке включає: — чоловіка/дружину; — будь-яку особу (співмешканця), яка згідно з національним законодавством прирівнюється до чоловіка/дружини; — дітей та їх чоловіків/дружин або співмешканців; — батьків. Та ж директива містить перелік категорій осіб, що мають статус ПЕПів, оскільки вони є «близькими співробітниками» політичних діячів: — будь-яка фізична особа, про яку відомо, що вона має спільну бенефіціарну власність в юридичних особах або юридичних утвореннях, або інші близькі ділові стосунки з політичними діячами; — будь-яка фізична особа, яка має виключну бенефіціарну власність в юридичній особі або юридичному утворенні, про які відомо, що вони були створені для реальної вигоди політичних діячів. У директиві зазначається, що ПЕПами не вважаються особи, які припинили виконувати важливі публічні функції протягом одного року. FATF у США. Де є долар, там уже право Америки Аналог поняття ПЕПів у правовій системі США міститься в статтях Акта патріота США, що зобов’язують запроваджувати моніторинг стосовно приватного банківського рахунку, який «створений або утримується від імені або самостійно вищою іноземною політичною фігурою або ж її близькими родичами чи близькими співробітниками». Щодо приватних рахунків, відкритих для іноземців, банки США мають виконати як мінімум два кроки: — перевірити, чи є власник рахунку вищою іноземною політичною фігурою; — переконатися, що кошти на рахунку не надходять від іноземної корупційної діяльності. Відповідно до Акта про банківську таємницю, який діє в США ще з 1970 року, фінансові установи повинні надсилати в державне агентство з протидії фінансовим злочинам (FINCEN) звіти про підозрілу діяльність своїх клієнтів. Окремо Акт патріота США створив систему моніторингу кореспондентських рахунків іноземних банків. І під цей моніторинг можуть потрапити практично всі трансакції, де використовується американський долар. У рамках операції міжнародного переказу доларової виручки навіть між банками третіх країн зазвичай відбувається контакт із фінансовою системою США. Адже кожен поважний банк має свій кореспондентський рахунок в американському банкові-партнерові. І якщо правоохоронні органи США, виходячи з публічної інформації інших країн, вирішать трактувати переказ грошей як завершення корупційної оборудки, вони можуть скористатися вимогами Акта патріота. А цей законодавчий акт уповноважив уряд США вимагати інформацію від іноземних фінансових установ і конфісковувати статки на рахунках в іноземних банках неамериканських громадян. Технічно це робиться так: уряд США надсилає вимогу американському банку, який протягом семи днів зобов’язаний витребувати запитувану інформацію у свого клієнта — іноземного банку. Якщо ж іноземний банк не надасть запитуваної інформації, уряд США вимагає від американського банку розірвати кореспондентські відносини з таким клієнтом. У разі невиконання цієї вимоги на американський банк очікує штраф у розмірі 10 тис. дол. на день. Що таке публічна інформація? Матеріалів якісного журналістського розслідування, як правило, більш ніж достатньо, щоб кваліфікувати трансакцію як результат іноземної політичної корупції. Що може зробити «маленький українець»? Спершу про проблеми. Далеко не завжди та не всі фінансові установи ЄС і США ідентифікують фізичних осіб — вигодоодержувачів. Проблема стала однією з центральних для FATF, і в лютому 2012 року організація дещо посилила цю норму, вимагаючи від фінансових установ ідентифікувати кінцевого клієнта (вигодоодержувача). Окрім того, сьогодні відсутня будь-яка стандартизована та утримувана урядами країн ЄС чи США база даних іноземних ПЕПів на кшталт бази даних терористів. У США фінансовим установам рекомендують запитати прямо у свого клієнта та бенефіціарів, чи є вони політичними діячами. Також американські банки повинні користуватися публічно доступними джерелами, які містять інформацію про ПЕПів, а саме — публікаціями у відомих ЗМІ та комерційними базами даних. Саме тому багато фінансових установ звертаються до послуг комерційних баз даних ПЕПів, створених на основі моніторингу публічно доступної інформації. Однією з таких американських баз даних вдалося скористатися автору. Українські ПЕПи там теж є. До того ж не самі, а з родиною і навіть помічниками. Щоправда, в базі дуже рідко зустрічається інформація про публічно доступні журналістські розслідування. А саме така інформація полегшила б обов’язок американських банків перевіряти джерело походження коштів на рахунках ПЕПів. На жаль, більшість журналістських розслідувань в Україні друкуються українською мовою, що ускладнює роботу розробників комерційних баз даних у США. Очевидно, викриття фактів політичної корупції англійською мовою значно допомогло б як американським банкам, так і банкам ЄС, а також правоохоронним органам цих юрисдикцій виконати свої обов’язки згідно зі стандартами FATF. Відтак, громадянське суспільство України може спробувати стимулювати політичну волю Заходу іншими методами, не вдаючись до бунту та революцій. По-перше, потрібно чітко візуалізувати зв’язки між політичною корупцією України та фінансовими установами США і ЄС. Для цього можна створити повну базу даних українських ПЕПів, посиливши її публічно доступною інформацією про прояви корупції щодо кожного окремого ПЕПа. До цієї бази даних потрібно включити мережу фіктивних фірм, офшорних корпорацій і номінальних директорів, послугами яких користуються українські ПЕПи. Численні журналістські розслідування стануть чудовим джерелом для поповнення такої мережі. База даних українських ПЕПів має бути доступна англійською мовою. Автоматично ця база даних стане обов’язковою для використання фінансовими установами країн ЄС і США згідно з їхнім законодавством. Для цього знадобляться професійні вміння та навички громадсько-активних юристів, експертів з візуалізації, ІТ-фахівців, дизайнерів, журналістів, перекладачів. По-друге, необхідно вголос говорити про зв’язок між політичною корупцією в Україні та фінансовою системою країн Заходу. Будь-який форум з євроатлантичної інтеграції України не повинен проходити без меседжу, що статки українських політичних діячів уже і так добре інтегровані у фінансову систему країн ЄС. У відповідь на вимогу ЄС до України подолати корупцію громадський сектор повинен вимагати від політиків країн ЄС повною мірою запустити стандарти FATF в їх національних системах та перекрити канали відмивання грошей для клептократів з України. По-третє, потрібно допомогти українським журналістам публікувати англійською мовою високоякісні скандальні розслідування фактів корупції та відмивання грошей найвищими політичними діячами України. Подібні публікації у Wall Street Journal, New York Times, Euronews та інших світових медіа стимулюватимуть правоохоронні органи США та країн ЄС застосовувати стандарти FATF. Безумовно, є ще багато варіантів дій для громадянського суспільства в цьому напрямі. Враховуючи, що в Україні правоохоронна та судова системи паралізовані корупцією, то, очевидно, нам простіше змусити працювати антикорупційні стандарти в країнах ЄС та в США.

Запустивши цей механізм, можна перекрити канали відмивання та приховування доходів від політичної корупційної діяльності, адже стимул красти втрачається, коли накраденого не можна сховати.

Отсюда.

"Самолет (реактивный или винтовой) стоит на взлетной полосе с подвижным покрытием (типа транспортера). Покрытие может двигается против направления взлета самолета. Оно имеет систему управления, которая отслеживает и подстраивает скорость движения полотна таким образом, чтобы скорость вращения колес самолета была равна скорости движения полотна. Вопрос: сможет ли самолет разбежаться по этому полотну и взлететь ?

Хотя и гарможко!:)