Вона...Свічки...крик та пляма. Ні не на її яскраво червоній сукні, та не на прекрасному лиці, оповитому тінню тодішньої осінньої ночі. Це пляма на її внутрішньому світі...душі, житті, почутті. Що це? Невже вона спотворена і її вже не повернути, а можливо все це проділки життя, яке кралось потайки. Ні-ні-ні. Це просто несамовитий смуток. Такий спокійний, тихий та помірний, викликаний всього на всього самотністю. Душа її відходить, і нічого, нічого не станеться, якщо метушливий світ цього не...
Читати далі...