Раз вже залогінилася - не змогла не привітатися.

По-перше, зі святами вас, народе ай.юа! Будьте здорові, щасливі та багаті. Ви круті, згадую наші блоги, як свою малу батьківщину. Саме блоги мені в далеких 2014-15 роках не дали задепресувати та спонукали до боротьби. Як показують події, через які я теж тут, нам треба бути терпимішими одне до одного, та цінувати за життя ближніх, як би пафосно це нині не звучало.

По-друге, трохи про себе. Спробую коротко. Вже мінус майже 64 кг. Шкіра, як бачите, встигає підтягуватися, організм молодець. Живу нарешті в своїй просторій квартирі, доробляю ремонти потроху. Забрала маму до себе. Розформувала котячий питомник, покаструвала тих, хто не пішов в чужі гареми. Вакцинована, звісно, сама, та вся моя сім'я. Здається, я в процесі зміни роботи, сподіваюсь, все якось владнається на краще. Помоліться за це, хто може, бо в мене на утриманні кілька двоногих та чотирилапих, треба всім забезпечувати гідне життя. Оце, наче, все. Кому цікаво детальніше - в попередній замітці лінк на мою інсту, можете попідглядати або підписатися.

По-третє, часто вас згадую. Навіть не підозрювала, що тут стільки втрат, причому молоді відносно працездатні переважно чоловіки. Не буду філософствувати на тему смерті, я мало в тому тямлю, тож просто прошу вас, живих, берегти себе. А померлим Царство Небесне.

Хто мене ще не забув - цьомаю вас та міцненько обіймаю. Шануймося!

ПиСи. Фотку запостила, щоб похвалитися власноруч зв'язаною модною павутинкою, можна хвалити, мені десь там буде приємно, коли прочитаю. 

Привіт!

Я вам рада!

Завантажилося боком, щоб ви шийку розім'яли)

тиць сюди якщо попідглядати, поспілкуватися чи похейтити   

Або по пошуку в інстушечці @ya_xudnu

1. Маринад: 2 ч.л. солі, 1 ч.л. меду, залити тепленькою водичкою грам 100, нехай розчиняється.

2. Бурячки чистимо, ріжемо кільцями або як хочемо.

3. Беремо ємність (пластиковий судок як варіант) щоб зручно було в холодильник поставити, ємністю на 0,5 літра.

4. На дно ємності вкладаємо пів лимончика, гарно подрібненого, імбиру тертого 1 чайну ложку, часничку зубок.

5. Зверху вкладаємо бурячок, заливаємо вже не гарячим маринадом, додаємо водички, щоб покрила наші бурячки і несемо в холодильник.

Завтра буде правильний холодний супчик з маринованого сирого бурячка, парового індичого філе та ще чогось приємного. Назву ще не придумала, хто має ідеї - стукайте по рейках два зелених свистка. 

Я в реал, там круто! Всім добра 

Нам знадобляться:

Банан

Пюре яблучне

Какао

Борошно вівсяне 

Яйце куряче 

Молоко

Підсолоджувач "Фітпарад"

Ванілін

Чорний шоколад

Далі беремо свій улюблений рецепт брауні - і заміняємо шкідливі інгредієнти на корисні. 

Смачного!

Пи.Си. В конкурсі брав участь тортик професійної майстрині, і рецепт я не знаю, бо з приготуванням подібних виробів не знаюся в принципі. Хто має можливість купити в Дніпрі - тиць на http://rozkish.dp.ua , в Антоніни відмінна якість та демократичні ціни як для десертів такого рівня. Хто не з Дніпра - я вам співчуваю, можете зайти на її ж інсту @pp_deserty_dnepr, щоб пооблизуватися. 

Пи.Пи.Си. Зазі, я ж не порушила жодну з умов конкурсу, правда? 

Всім 36,6!

А отут позитивна пісенька вам для настрою. Тиць! https://youtu.be/l50aHWXndsc

Всім 36,6 

Ось я маленький хлопчик, мені два місяці, я з братиком ловлю лапкою якусь мотузку... 

Їду автобусом "Херсон-Дніпро" в коробці з-під цукерок. Без води, без харчів, без туалету. Постійно плачу. У відповідь чую крики пасажирів. Нарешті зупинка. Роздратований голос водія комусь гукає: "Давайте сто гривень і забирайте свого звіра". Звір, виявляється, це я! 

Мене, нарешті, забрали. У маленький вентиляційний отвір, турботливо продовбаний в коробці,  бачу дівчинку, років 12. Вона мене заспокоює, але чомусь не бере на руки. Проявляю ініціативу. Головою пробиваю дірочку, роблю з неї велику дірку, і вибираюся з полону до половини. Дівчинка здивована моєю сміливістю, вона сміється, бере мене на руки і дивується, що я такий великий у два з половиною місяці. Що ж вона хотіла, я - Невський Маскарадний Кіт! П'ю водичку, як людина, з чашки. Засинаю на руках у своєї рятівниці.

Я поважно ходжу по квартирі. Виявляється, тут уже живе доросла кішка, і вона дозволяє мені посмоктати її сосочки замість пустушки. Виявляється, мене купили і всі чекали, всі люблять. Це приємно. Я роблю, що хочу: гойдаюсь на шторах, ганяю по квартирі, по всіх вікнах та килимах, і дозволяю дівчинці, її мамі та бабусі брати мене на руки і сюсюкати. Вони такі смішні! Алеж приємно! Я радий. 

Ну що я вам скажу. Пройшло два роки. Моя платонічна любов - це бабуся. Я не відходжу від неї ні на крок - хто ж мене ще так погладить, поговорить тет а тет, пригостить смаколиком... 

Моя сексі - Бастилія. Як розумна дружина, вона іноді дозволяє мені спілкуватися з іншими кішечками, бо знає, що вона, Бася,- головна. Та зараз Бася знову вагітна, а більше нікого не трапляється... Сумно... 

Тоді, в таких перервах між спілкуваннями з кращою невською половиною котячого світу, на мене нападає депресія, ці маленькі спалахи пам'яті, і я згадую все спочатку.

Конкурс тут:   http://blog.i.ua/community/6924/2320886/