Богу слава, що ти в мене є!

Глянув  в  очі твої і… пропав

Хто ж мені таку долю наврочив?

Не згадати, чи колись так кохав…

Ти як місяць серед самої темної ночі.

Як ковток живої води,

що вбиває присмертну ту спрагу.

А чи снишся, чи потрапив я в рай,

та к життю повернула мені ти наснагу.

Як без тебе?!  Я примарою став,

що слідкує, як ти розпускаєш коси.

Я б тебе серед сотні красунь упізнав

по повітряній стрічці в твоєму волоссі.

Не лягай тільки поруч. Не смій,

бо напевно, що я збожеволію.

Чую подих твій близько,  і в нім

я втрачаю свідомість та волю.

Увірвавшись у серце моє,

ти залишишся мабуть назавжди.

Богу слава, що ти в мене є!

І якщо ти навіть несправжня…


                                            30.10.22.


 © Віталій Тугай, 2022

Існування

Існування не може бути покаране...
Воно є, або зовсім його нема.
Є життя? То воно дарованне Богом!
Це не просто так і не дарма.
І ні хто, крім Бога, не сміє
Відбирати чиєсь життя.
А хто іншою думкою мріє,
Безворотньо піде в забуття.

                                 24.10.22.

© Віталій Тугай, 2022

Хто небо наше стереже

Тримайся, Україно!
Тримаємось, українці!
Перемога буде за нами!

-------------------------------------



Ворожі тіні накривали...
Назад нема вже вороття!
По сходах в небо - від буття,
Щоб назавжди лишитись з нами.

Вгорі лунає дзвін криштальний…
Чи чує хтось його іще?
Он Той, хто небо стереже
Від тих, хто робить людські рани.

До батька прийдуть його діти,
Дружина прийде - вже вдова…
Прошепче милому слова:
Скажи, без тебе як нам жити?!

Як дощ зцілить пов’ялі квіти.
Дві пари сірих оченят
У небо глянуть, помовчать,
А він десь там буду летіти…

Хмаринкою по небу синім,
Такою, як поспівший лан.
Бо він всього себе віддав,
Щоб Україну боронити.

Прийде могильний камінь гріти
Проміння через пил віків,
Здме вітер стрічки із вінків,
Та будуть ще його любити.

Нехай страшне зітреться часом -
Та не ім’я, пісні, вірші,
Бо в кожній правидній душі
Він янгелом продовжить жити...


11.03.22


© Copyright: Віталій Тугай

Експром на свій вірш за 2020 рік

 ==============================
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі":
http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Молитва в ночи


Святая Богородица,
В молитвах защити!
А то опять ночь-сводница
Велит за ней идти.
И, зная имя, очество,
Как мальчика стыдит.
И славя одиночнство,
Сознание язвит.

Святая Богородица,
Так что ж земным грозит?
Душа моя - невольница
В темнице будто спит.
Но звёзды, коих множество,
Алмазной кутерьмой
Мне выстроят пророчество
Всей б`ыли той земной.

Святая Богородица,
В молитвах защити!
И пусть эта бессонница
Стихами говорит.
Я - ж Божий отрок малый,
Несу свой тяжкий крест.
Эх, мне бы не усталым
Добраться до небес...

Болезнь и одиночество...
Так может лучше рок?
И ни к чему пророчества -
Опасно знать свой срок...


Январь'22
© Copyright: Виталий Тугай
----------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Глупая моя голова


Глупая моя голова,
Битая палками, камнями.
Ты ведь была не права
с доводами упрямыми.

Впрочем, ты как всегда -
Душу не слушаешь вовсе.
Вот и случилась беда,
Да и вторая на носе...

28.12.21.

© Copyright: Виталий Тугай
----------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Заноябрило




Заноябрило во дворе,
заноябрило…
Листва последняя уж вальс свой
откружила,
А значит скоро ждать снегов, снегов
и стужи,
И хрупкий, тонкий лёд ломать на мерзлых
лужах.

Найти часть неба с синевой -  такая
редкость,
Как в пятьдесят своих познать девчонки
нежность.
Мир нарисован Богом, что ж… Ему
виднее
Куда, какой цвет наложить и
свето-тени.

Но можно просто посидеть за кружкой
чая,
К друзьям вломившись на обед, как бы
случайно.
За разговором вспомнить то, что теплит
душу.
И, как хорошее  кино их бред
послушать.

Потом вернутся снова в дом, по тем же
лужам,
И осознать, что сам уже слегка 
простужен.
Но дома пиво есть ещё - его
нагрею,
Добавлю мёда, и в постель, и
пропотею...

Усну, как малое дитя, дитя
Вселенной,
Себе калачиком скручусь, поджав
колени.
А утром выгляну в окно:
Заноябрило...
Я вновь куда-то побреду, набравшись
силы...


1.11.21
последняя редакция 31.10.22

© Copyright: Виталий Тугай
----------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Израненное сердце



Возьми его, оно твоё -
Моё израненное сердце.
Разлука мне, как остриё.
Без веры сердце мало весит.

Без крови сердце с пустотой,
В разлуке залито тоскою.
Когда-то был тебе родной,
А ныне - осквернён тобою.

Когда-то ты была женой,
Моим объектом вдохновенья.
Ну, а теперь хоть плач, хоть вой
На полную луну в затменье.


23.11.21

© Copyright: Виталий Тугай
---------------------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Золото - в небо!


Золото - в небо! Эх, осень пришла.
Неба всё меньше с окраскою синей.
В серости неба вновь вязнет душа.
Скоро коснётся её первый иней.

Странный художник вновь краешком сна
Кроны рисует озябшей осины.
В них, как и прежде, застряла луна
С улыбкой тоскливо-невыносимой.

Небо дождями целует в уста.
Да, поцелуи те холодом веют.
Знаю давно,это всё неспроста:
Осенью лица чуть больше стареют...

21.10.21

© Copyright: Виталий Тугай

---------------------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Диалог на крыше



- Скажи, чего бы ты хотел?
- Перебегать из крыш на небо...
- Не ври! Летать - не твой удел!
- Но мне полёт дороже хлеба.

- Вот если б крылья ты имел…
- Я был тогда бы всех счастливей.
- Ты дерзок! Как же ты посмел?
- Посмею… Даже на погибель…


14.09.21

© Copyright: Виталий Тугай

---------------------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души": http://lesovihok.avtor.me
страница на фб: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Поэт дурной


С её уст я услышал ругань.
Говорит, ты поэт дурной!
Вот сиди, пьянчуга, и думай,
Как остаться твоей женой!
Нет, ведь, денег, но вдохновеньем
Весь заражен рассудок твой.
Говоришь, любовь - исцеленье?
Так пусть кормит тебя собой!
Ведь тебе ничего не нужно,
Ты живёшь лишь в своих стихах...
Боже, как же с тобою сложно,
Само-выдвинутый дурак!

Говорит мне без сожаленья,
Что, мол, я - без палочки ноль...
Что ей знать о моих сметеньях,
Хотя, мне близка её боль.
Вот опять отменнёный ужин,
Я - в поэзию "с головой".
А ведь, правда, кому я нужен? -
Только музе своей одной.
Та меня бестелесным знает,
Или, может, я не живой?
А душа лишь жизнь вспоминает
И записывает порой.

Где-то там, когда был любимым,
Где-то там, где я был родной,
Шёл с тобой и маленьким сыном...
Разве был я тогда дурной?!


5 сентября 2021 г.

© Copyright: Виталий Тугай
---------------------------------------------------------------------------------------
мой  официальный авторский сайт
"Камин для души":
http://lesovihok.avtor.me
страница на фб:
www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/

Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
70
попередня
наступна