Ще сонце із-за обрію не встало…

Ще сонце із-за обрію не встало.
Зимовий день не піднімав повік.
Лиш засвітилось обрію лекало,
Вловивши перших променів потік.

Ще світ дрімає, і в прозорій тиші,
Здається, чую як пульсує кров.
А я піщинка у космічній ніші.
У резонансі з всесвітом любов.

Люблю тебе, мій світе! Невгамовність
Моїх стремлінь освятить сенсу час.
І кожна мить вкарбує неповторність
Того, що не повернеться до нас.

Черпну наснагу кожної хвилини.
Засію словом зоряні стежки.
Керманичем у човні часоплину
Здолаю чинно шлях цей нелегкий.




ID: 900122
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.01.2021 13:08:46
© дата внесення змiн: 06.02.2022 08:05:48
автор: Тамара Шкіндер