Віктор Бойко "Любіть Україну"

На леваду піду за село,

А там світу... Не обіймеш.

Все моє. Все до серця лягло.

Тут моя назавжди Україна.

Із туману село постає.

Все рожеве від раннього сонця,

І душа все побачене п’є,

Й заглядає дитинство в віконце.

А село?..  Як вітрильник пливе.

Все в садах, посеред океану.

Таке рідне й назавжди живе,

Випливає в рожевім тумані.

Це ж Вкраїни моєї вся суть.

Від Трипілля, учора і нині.

Тут потомки народів живуть,

Що родили нам всім Україну.

Тож шануймо, Українці, село.

Нашу Матір прадавнього роду,

Щоб воно для нас завжди було,

Щоб давало джерельну нам воду.

Щоб хліба колосились в степах

І пахла земля чебрецями,

Щоб любов лиш була на устах,

Щоб любили Вкраїну, як Маму!