Віктор Бойко "Сію-Вію"

Жалілися Львівські судді

Перед Новим Роком:

Ох. Тяжкі настали будні,

Вижимають соки.

А найбільш жалівся Зварич:

Як так можна жити?

Не дає нам наша влада

Праведно судити.

Стараєшся ото. Судиш.

За якусь копійку.

Хіба ж з того ситий будеш?

Ще й лізуть у бійку.

Що ж такого я зробив?

Ну «від мазав» друга.

Коли він завод  поцупив.

Йому ж було туго.

Звісно друг не хтів дарма.

Захотів віддячить,

Та коли давав хабар

Якийсь «хрін» побачив.

Як в Петра у кабінеті

Ми мільйон ділили,

А тепер ось друзі плачу.

Щоб ви всі так жили.

Слава Богу друзів маю.

Трохи помагають,

Як приходить безгрошів’я

Вони засівають.

Друг мільйон подарував.

Звісно ж у доларах,

Ще й у гривнях трохи дав,

Щоб було до пари.

Та проклята  СБУ

Носа скрізь запхає.

Тільки всієш десь мільйон

 Влада забирає.

Ох! І що ж то за закони?

Україна має.

Тільки в судиш,

Розтризвонять,

Кар’єру  зламають.

І приходиться шукати,

Прикриття в лікарні,

Або ще й кудись втікати,

Бо впруть в буцегарню.

Та не втік, бо так буває,

Попавсь до «ОМОНУ»

І тепер його «засіють»

Певно по закону.

Але може й таке бути,

Якщо в лапу дати,

То найближчі йому люди

Викуплять з палати.

Або ж може дай ся знати

Самогубство «встроять»

А поки що, так сказати

Гроші з нього доять.

  13лютого2009 р.