Достойники

Нами правлять значки на лацканах

Імпортячих, блатних піджаків.

Сіль насипана товсто на ранах

І правопис скувйоджених слів.

Кричимо все: «Свобода! Свобода!»,

А яка? – Нас ніхто не спитав.

Чи насправді вона для народу,

Чи подачка, що хтось нам подав?

Всі «великі» в достойники ціляться,

А мораль на хресті розп’яли.

Навіть церкву і ту уже ділять

Ці диявола чорні посли.

Уже й совість в навал продається,

Рвуть державу навпіл. На куски,

Та все смокчуть поки не ввірвуться

Землі-матері чисті соски.

Мовний суржик в десерт подається,

Чужоземне сують нам лайно,

А над нами Європа сміється.

Вона знає.  Ми  задні.  Давно.