Віктор Бойко "ЗВЕРТАЮСЬ"

О, Боже Праведний! Скажи.

Чи справді є Ти там, на небі?

Тому, що виникла потреба

Тебе спитать. Не відвертайсь.

Перед Тобою на коліна

Я прихилюсь із чистим серцем

І словом щирим, і не тлінним

Спитаю: Жити нам чи вмерти?

Бо вічно так не може бути,

Щоб рід людський і брат із братом

Завжди жили в пекельній смуті

І слів добра не хтіли знати.

Земля моя! Мій рідний краю!

Коли ж прийде твоя пора?

О, Боже! Я тебе благаю!

Пошли Україні добра:

Пошли свободи, честі, духу.

Народе мій! Пора! Проснись!

Яка ж кругом стоїть розруха,

Тож встань з колін та подивись.

В нас віру в Бога відняли,

І мови рідної лишили,

І малоросом нарекли ,

   Та дух свободи ще не вбили.

   Мій Боже! Я Тебе питаю:

   Чи будуть люди на землі

   Топтати в полі чисті роси,

   Чи хліб лягатиме в покоси,

   Чи пропадемо всі на тлі?

   Спасибі Господу скажу,

   Коли покладе на межу

   Він не нагострену сокиру,

   А покладе лиш квітку миру.

   Тоді життєва течія

   Не вип’є кров по волі ката,

   І будем жити: Ти і Я,

   І не згорить сусідська хата.

   І  не  затьмарить пелена                             

   Від  горя  виплакані  очі

   На  груди  чисті, ті дівочі

   Не  впаде каменем війна.

   Якщо Ти є? То я благаю!

   Пошли  нам сили  в боротьбі

   За щастя в нашім ріднім краї.

   Тоді  молитимусь  Тобі.

             Серпень 1953 рік.