Віктор Бойко "ФІНАЛ"

Щоби там хто не говорив,

Хто б не співав про вічність оди –

Життя завжди пливе з гори

І наше сонечко заходить.

Не встиг з’явитися на світі,

А вже й пора із нього йти

І на горбку впадуть дві квітки –

Фінал життєвої мети.

Та все ж нас всіх родила мати,

Щоб ми прийшли в цей Божий світ,

Щоб справжню істину пізнати

В кінці життя на схилі літ.

А решта все – то є дорога,

Ми – полустанок на путі,

А наші радощі й тривоги

Лише дарунки у житті.

Їхня ціна – межі не знає,

Хвилин життя щаслива мить

І ми в кінці завжди благаєм,

Ще хоч секундочку пожить.