Віктор Бойко "ПРОКИДАЙМОСЬ"

Прокиньсь приспане покоління,

Твій час в історії гряде,

Та скинь із себе карму тління

І за свободу в бій підем.

Забудьмо чвари і розбрати

Й поміжусобиць злий тягар,

Бо знов в петлі від злого ката

Затхнеться волі наш вівтар.

В нашій історії завжди,

Хтось каламутить чисту воду:

«Монголи всякі, і жиди» –

Все ллють багно на нашу вроду.

А ми все шию в низ згинаєм –

Мабуть привикли жить в ярмі?

Та все «месій» нових чекаєм

Й вмираєм у чужій «тюрмі»

Якась невідома межа

Чомусь завжди нас розділяє,

І часу проклята іржа

Нам душі завжди роз’їдає.

Прокиньмось браття, хоч на мить,

Поставмо ціль перед собою,

Бо знову вічно будем жить

В своїй державі як «ізгої».