Віктор Бойко "ПОГЛЯНЬ УКРАЇНО!"

Поглянь Україно моя,

В свою історію очима,

Вдивляйсь у історичне Я –

Скільки ж усього за плечима.

Ще від трипільської пори,

За хліб посіяний тобою,

Повзли чужинці з-за «гори»,

Дзенькали шаблі у двобої.

І все за землю, все за хліб,

До нас повзли «ординців» хмари,

А ти себе не берегла,

В родинних потопала чварах.

А в нас же все своє було:

І хліб, і воля, і свобода,

Та оте прокляте: «моє»,

Як кістка в горлі для народу.

Поглянь Україно моя,

До чого ж нині ми дожились,

Куди ж веде нас колія?..,

Та ми ж такими – не родились.

Чому байдужі ми такі,

До тих, що нам чуже все сіє?

Все віддаємо за гроші

Й ждемо завжди собі «месію»

Все щось шукаєм по світах,

А своє поле заростає,

Мораль закута в кандалах.

Життя такого – не прощає.