В. Бойко "НЕ ЗАБУДЬ"

Ми жили, як подих вітру,

Все було, як у вісні.

Наших днів жива палітра

Усміхалася мені.

Наші дні, як дикі коні,

Все летіли десь вперед:

Теплим дотиком долоні,

Чорним пострілом на злет.

Все було: і щастя й горе,

Днів безмежний океан.

Все було, як шторм у морі:

Радість, зустрічі й туман…

Все залишилось, як в казці:

Пережиті нами дні,

Зустріч перша в день, на спаса,

І кохання на весні.

Та ми знали, що пройдемо,

Наш земний кипучий путь,

Що пройшли – вже не вернемо.

Лиш прошу: Ти незабудь.