Віктор Бойко "МОЯ ЗЕМЛЯ"

Як я прокинусь, ранком після ночі,

У моє серце б'є жива краса -

То Україна розкриває очі

І рожевіють сонцем небеса.

 

А десь отам... за обрієм далеко,

Синіє небо наче Океан.

На хаті вже скрекоче мій лелека

Й душі моєї розквітає стан.

 

Кругом степи колосяться хлібами,

Цвітуть черешні у моїм саду.

Біля вікна косу сплітає мама,

А по селу вже гонять череду.

 

І за вікном , в садочку біля хати,

Троянда-квітка знову розцвіла,

І у дворі вже порається тато,

І ніч пішла, неначе й не була.

 

Я всіх прошу, неначе свого Бога.

Нехай погане в чорний світ біжить,

А в України - є своя дорога.

Бажаймо їй у мирі вічно жить.

 

Моя Земля, від предків і по нині,

Твого життя, що кожну мить ловлю.

Твої степи й карпатські полонини,

Як рідну матір завжди я люблю.