Про добрих людей

До  чого ж я радий, що вже аж на схилі життя мені усміхнулося бути свідком, причетним і можливо, навіть учасником до тих можливостей, які дає інтернет. Ще здається тільки вчора я з завмиранням серця дивився на стіну нашої сільської хати, де появився паперовий динамік з якого вперше я почув слова і музику. А сьогодні, як на диво, вже зовсім в похилому віці мені пощастило притулитись до можливостей бути почутим. Я, на жаль, ще не є таким досконалим комп'ютерщиком (бо ще тільки  недавно  я самотужки став освоювати цю складну для мого віку техніку), та все ж попробую висловись.  

 Сьогодні, навіть якось несподівано, почитав у блозі lady-com (на жаль не знаю її справжнього імені) її поетичні твори, в яких розкривається її талановита творча душа. І щоб хто, й що не говорив про тяготи життя, та ось коли пошле Бог притулитись до доброї душі, до людини, яка дарує людям добро, то тоді хочеться жити вічно й по можливості залишати щось людям. Я такий радий за молодих, що їм випало жити в час такого розвитку, коли, не виходячи навіть з дому, є можливість спілкуватися зі світом. Тож попробую і собі подарувати крапельку добра людям. Звісно я пишу українською, але сьогодні відступлю від правил і в дарунок для lady-com напишу російською мовою.

А НОЧЬ, ТАКАЯ ТИХАЯ
Мне сон приснился в полночи.

Душа моя горит.

Как буд-то моя юность

Со мною говорит.

 

Как буд-то йдём мы пополю,

Нам месяц светит в след,

 И мы  такие нежные,

И нам по двадцать лет.

 

А ночь, такая тихая -

Любовью расцвела

И пахнет облепихою

От ближнего села.

 

Мы смотрим в небо звёздное,

А там звезда горит.