Наверное, кому-то всё же посвящается...

Переживши цей четвер,

Перетрави, наче їжу,

Цю зрадливу ніч - найдовшу, найгіршу,

Що важко ломиться в двері.

Переживши це небо,

Коли синя водойма душі

   промерзає до самого споду,

Коли риба думок,

   задихаючись без повітря,

   бурштином вмерзає у воду.

Коли хвора свідомість

   черговим загиджена НЕПом.

Переживи ці дні, проміжками між снів,

Дірявлячи компостером язика

   талончики тертих шаблонів

І зафиксовуючи в долоні

Мокрий сніг....

...........................................

Заквітчаний відчаєм, схильний до прози,

Тікає звідтіль, де покрите коростою

Суспільство, хворе на паравози,

Звужує межі вільного простору.

..........................................

Тож прямуй - без натхнення, але й без упину,

Колись та й ввіпрешься, хочеш не хочеш, ти

В неба червону масивну стіну,

Котру, на щастя, не перескочити.

...........................................

Але ще відчай, шматками туману зім"ятими,

В твої легені не проника,

І хоч простір наповнено газом сірятини,

ТИ все ж запалюєш свого сірника...

                                                                                     С. Жадан