Інноваційні технології навчання

Актуальність проблеми полягає в тому, що усучасному вимогливому та швидкозмінному соціально-економічному середовищі рівень освіти значною мірою залежатиме від результативності запровадження технологій навчання, що ґрунтуються на нових методологічних  засадах, сучасних дидактичних принципах та психолого-педагогічних теоріях,  які розвивають діяльнісний підхід  до навчання.

Мета дослідження полягає в тому, щоб розкрити поняття інноваційних педагогічних технологій, розкрити основні методологічні вимоги, яким має відповідати будь-яка інноваційна технологія навчання.

Модернізація системи освіти пов'язується, насамперед, із введенням в освітнє середовище інноваційних технологій, в основу яких покладені цілісні моделі навчально-виховного процесу,  засновані на діалектичній єдності методології та засобів їх здійснення.

Останнім часом досить широко увійшов у вжиток термін «інноваційні педагогічні технології».

Перш ніж розглянути сутнісні ознаки інноваційних педагогічних технологій, уточнимо ключові поняття «інновація» та «педагогічна технологія». Слово інновація має латинське походження і в перекладі означає оновлення,  зміну,  введення   нового.   У   педагогічній  інтерпретації  інновація   означає нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу: співвіднести  поняття  нового  у  педагогіці  з такими  характеристиками,  як корисне, прогресивне, позитивне, сучасне,  передове.

Нове    у педагогіці  -  це не лише ідеї,  підходи, методи, технології, які у таких поєднаннях ще не висувались або ще  не використовувались,   а  й той комплекс елементів чи окремі елементи  педагогічного процесу,  які несуть у собі прогресивне начало, що дає змогу в  ході зміни умов і ситуацій ефективно розв'язувати завдання виховання  та  освіти.

Розрізняють поняття  новація, або новий спосіб та інновація, нововведення.  Новація - це сам засіб (новий метод, методика, технологія, програма тощо),  а  інновація -  процес його освоєння.

Розбіжності  у тлумаченні  поняття спричинені  неоднаковим баченням їх  авторами сутнісного ядра, а також радикальності нововведень. Одні з них переконані, що інноваціями можна вважати   лише те нове, яке має   своїм результатом кардинальні зміни у певній системі, інші зараховують до цієї категорії будь-які, навіть незначні, нововведення.

Основу  і   зміст   інноваційних   освітніх  процесів   становить   інноваційна діяльність, сутність якої полягає в оновленні педагогічного процесу,  внесенні  новоутворень   у   традиційну  систему.   Прагнення   постійно  оптимізувати навчально-виховний    процес   зумовило    появу    нових   і    вдосконалення використовуваних раніше  педагогічних технологій різних  рівнів  і різної  цільової спрямованості.

Сьогодні   у   педагогічний   лексикон  міцно   ввійшло   поняття  педагогічної  технології. Існують різні погляди на розкриття цього поняття.

• Технологія - це сукупність прийомів,  що застосовуються  в якій-небудь  справі,  майстерності, мистецтві (тлумачний словник) [1,2] 

Педагогічна технологія -  це системний метод створення,  застосування, визначення всього процесу викладання   і засвоєння знань з використанням комп'ютера і людських ресурсів, завданням якого є оптимізація форм освіти (ЮНЕСКО)[2,28].

СиСистемність. Педагогічній технології мають бути притаманні всі ознаки системи: логіка процесу, взаємозв'язок всіх його частин, цілісність.

    Можливість   управління.    Передбачає   можливість діагностичного   ціле покладання,    планування,    проектування    процесу   навчання,    поетапну діагностику, варіювання  засобами та методами  з метою корекції  результатів. Ефективність.  Сучасні  педагогічні технології існують  в конкурентних умовах і повинні бути ефективними за результатами й оптимальними за витратами, гарантувати досягнення певного стандарту освіти. Відтворюваність.   Можливість   використання   (повторення,   відтворення) педагогічної  технології  в   інших   ідентичних  освітніх   закладах,  іншими  суб'єктами. Візуалізація (характерна для окремих технологій). Передбачає використання аудіовізуальної     та    електронно - обчислювальної    техніки,     а     також конструювання  та  застосування  різноманітних  дидактичних матеріалів  і оригінальних  наочних посібників.

      вивчення нового  матеріалу;       корекція  та  поглиблення  знань;·        урок-практикум;       контроль знань.

Наприклад, вивчення теми з предмету «Я і Україна»  закінчується  дебатами «Перспективи  розвитку  людства». Клас  ділиться  на дві  групи:  «Оптимісти» і   «Песимісти».  Впродовж десяти  хвилин  кожна група  аргументує  свою позицію,  а  потім  вониразом  обговорюють  основні  проблеми. Закінчується  урок  підбиттям підсумків  уроку.

Технології навчання  у  грі, дискусії  сприяють  соціалізації учнів,  розвитку  критичного мислення,  дають  змогу висловлювати  власну  позицію, формують  уміння  відстоювати свою  думку  і чути  інших  учасників дискусії.

Інновації можуть  бути  різними за  масштабом,  за потенціалом,  можуть  належати до  різних  складових навчально-виховного  процесу,  але, на  мій  погляд, вони  мають  бути мотивовані   й  орієнтовані на  конкретного  вчителя, який  працює  в конкретній  школі  з конкретними  учнями.