У кого что в широких штанинах

Итак, вынужденный четырехдневный оф-лайн триумфально завершен получением гражданства Украины. Без излишней помпы и торжественности, в паспортном столе мне был выдан временный паспорт и как только я откажусь от российского гражданства - получу обычную паспортину.

Правильно ли делаю - еще не уверен на 100%, но отступать некуда...

А засим маленький литературный шедевр (а скорее перевод) на эту тему.

Я вовком би
           вигриз
                 бюрократизм.
До мандатів
           поваги немає.
До будь-яких
        бісів з матерямі
                            котися
будь-який папірець.
                 Але цю...
По довгому фронту
                   купе
                         і кают
чиновник
         чемний
                рухається.
Здають паспорти,
                і я
                     здаю
мою
    пурпурну книжечку.
До одних паспортів -
                    посмішка у рота.
До інших -
           відношення нікчемне.
З пошаною
            беруть, наприклад,
                            паспорти
з двоспальним
              англійським лівою.

Очима
        доброго дядька виївши,
не припиняючись
             кланятися,
беруть,
      неначе беруть чайові,
паспорт
       американця.
На польський -
              дивляться,
                    як в афішу коза.
На польський -
              витріщають очі
в тугій
       поліцейською слоновості -

звідки, мовляв,
            і що це за
географічні новини?
І не повернувши
              голови качан
і відчуттів
        ніяких
               не звідує,
беруть,
      не моргнувши,
                 паспорти данців
і різних
        інших
               шведів.
І раптом,
       неначе
                 опіком,
                        рот
скривило
        панові.
Це
   пан чиновник
                    бере
мою
    червоношкіру паспортіну.
Бере -
        як бомбу,
                  бере -
                         як їжака,
як бритву
          двосічну,
бере,
     як гримучу

змію
     двухметроворостую.

Моргнуло
       багатозначно
                    око носильника,
хоч речі
          знесе задарма вам.
Жандарм
        питально
                      дивиться на сищика,
сищик
     на жандарма.
З якою насолодою
                     жандармською кастою
я був би
         вишмаганий і розіпнутий
за те,
     що в руках у мене
                       молоткастий,
серповий
          радянський паспорт.
Я вовком би
           вигриз
                 бюрократизм.
До мандатів
           поваги немає.
До будь-яких
        бісів з матерямі
                            котися
будь-який папірець.
              Але цю...
Я
дістаю
         з широких штанин
дублікатом
            безцінного вантажу.
Читайте,
       заздріть,
                 я -
                      громадянин
Радянського Союзу.