Самотня хата. (суржик)

Шось пусто в моїй хаті, одіноко.

Припало пилом все і ліжко не зім*яте.

Присутність пустоти не тішить око,

І килим заскучав по женських п*ятах.

Візму залишені тобой парфуми,

Побризькаю я ними пустоту,

Присяду в крісло я, і стану думать,

Шо ніби вийшла ти, сказала «щас прийду».

Чи забіжу в цирюльню за будинком,

Візьму волосся довгого там я,

Згадають пальці хай, як декотрої днини

Виплутував його із гребінця.

А може я візму брудні каструлі,

Відмию їх, бо в них якась фігня,

Розставлю їх на кухні й буду думать,

Шо файна ти хазяйка у міня.

А ще я можу збігати в магАзін,

Купити там для гігієни лабуди,

Порозставляти теє все у ванні,

І напустити мильної води.

Чи презіка собі під ліжко кинуть,

А потім, ненароком так, знайти.

І згадувать в самотності натхненно,

Шо ніби то кохались я і ти.

Засумував мій мозок за приємним,

А іноді страшнючим голоском

Твоїм, шо лається нечемно,

А іноді лоскоче слух добром.

Та замість того шоб страдать хєрнею,

Я мабуть просто подзвоню тобі.

Скажу «мала, мені з тобою буть приємно!

Давай бігом до мене пріхаді!»