Ви вже не спите?

Тихим шепотінням

Поміж гілок рясних і скошену траву,

Крізь товщу вод

у глибині сумління

торкає снами

мою пам"ять наяву.

Несе мовчазну ніжність свою пряну

у прохолоду спокою пожовклих днів,

від мрій весняних у жарку оману

бажань густих,натомість повногрудих слів,

У чистоту осінніх рос,що в серці,

У радість посмішки,

у справжність твого сну,

У світ,що зазирає в тьмяне скельце,

У плинний час,що СИЛИ НАДАЄ ВИНУ....

----

Мам! Ти чуєш мене?

Дуже хочу,щоб почула...,

і у день мого народження вийшла з того літака,про який у дитячому віршику

говориться,погладила мене по голові,пригорнула до себе і..пробачила...

_____

Якою ж ти у нас була..-я не можу підібрати слів-якою.Та чи потрібні слова?

Зараз дивлюся ,як акуратно пришиті твоїми руками гаплички до рушників,як поставлені книги на поличках...

підтримую ту чистоту і той порядок,який був при тобі...Навіть каструлі ставлю так,як робила це ти.І постіль так само крохмалю-"щоб хрустіла"...

всі твої рецепти-пляцки,салати,закрутки...

твої вишиванки,і поруч-мої .

Як ти все встигала-не знаю.Троє дітей,робота.

Бджілка наша дорога.

Мам...,хоч ти завжди казала,що я-таткова доця,я дуже тебе люблю.

Почуй мене....

_________

..и вот будет вечер зимний...

и вот пройдёт много лет..

и вот в самолёт реактивный

мама возьмёт билет.

И в день моего рожденья

тот самолёт прилетит..

и выйдет оттуда..МАМА..

И МАМА МЕНЯ ПРОСТИТ!(С)