Шматочок думок

Те, що колись розуміла як цінність знову потрапилось у небуття.

Ті, хто колись огорта мою дійсність знову забули своє каяття

Жаль забувати все те чим жила,,тим ким любила, з ким часом спала.

Всім до побачення я вже піду. Все ж залишилося щось у саду,

в тому, де зникли надії живих, ніби живущих, а ніби сліпих.

В тому, де щастя свое я знайшла, міцно схопила та й далі пішла,

треба ж тим щастям ділитися з тими, хто вирізняє людей між свинини.

Хто все ж зберіг ту людскую подобу данную нам на подобіє Богу