Ой! Діти, діточки мої,
(плакала прамати України, та промовляла не тільки до українців, а й до росіян)
хоча й живете у Росії,
А чи не одна нас прамати породила?
А чи не у сина й у дочки захисту просила?
А чи не ваш двоголовий орел кружляє?
Мою землю топче, моїх діток вбиває!
Ой! Діти, дітоньки! Ви і далі будете мовчати,
Свою матір рідну на смерть йому оддавати?
Прошу вас мої дітки, благаю, поможіть!
Українську землю від російського загарбника звільніть!
Нехай кров на рівні ДНК зіграє, бунтує, мені помагає!
Від української землі злодія російського відвертає!
Нехай він на мої землі не зазіхає, та межу поважає!
Ой! Українські богатирі, захисники чи живі, чи мертві,
Ви ворога з України проженіть, та кордони захистіть!
Дух Бога! На українську землю зійди, та її оборони!
Богородиця! А чи чуєш ти, як плачуть матері?
Як синів своїх хоронять, як рани їм лічать?
А ворог і далі продовжує дітей українських калічить!
Ти мати, ти знаєш як болить, коли із ран у дитини кров біжіть!
Ось і плачуть матері, жінки і дочки, сльози проливають,
У тебе, Богородице, допомоги благають!  
Звідкіля біда прийшла, туди й повернулася
А я Богу посміхнулася!
Голова у ворога і загарбника України покотилася,
А я Богу помолилася! 

Ну що?! Потихеньку поїхали до кращого майбутнього…

http://blog.i.ua/user/3331272/1305506/

ЕДЕМ!

Музика гарно грає,
Та й слова по тексту.
А влада сценарій далі знає,
Та гріхи свої не виправляє!
Який гарний в них політ,
А в мене душа за Землю болить!

Нафта земна!
Ті, хто добичею нафти володіє,
Та над тобою знущається,
В пальне тебе переробляє,
Той багато грошей на тобі заробляє,
Та ще й владу на Землі має,
Та своїм правлінням Землю,
Твою матінку, вбиває!
Повітря, воду, землю отруює,
Вони на твій біль не зважають,
Твоїм пальним свої кораблі, яхти,
автомобілі і літаки заправляють!
Земелько і Нафта земна,
Не допускайте такого зла,
Ви себе захистіть,
Обидчиків своїх накажіть!
Скільки ж вони можуть їздити, та літати,
Вами поганяти, на Землі управляти,
Та вбиваючи вас, панувати?!

 

Как Уран ты на Запорожской АЭС поживаешь,

Как чувствуешь себя, як се маешь?
Твою боль через электричество ощущаю,
Как же я тебя понимаю!
Прости Уран мой народ,
Не он тебя убивает,
А та власть, которая на Земле управляет,
Она к прогрессу не стремится,
Новые безопасные технологии не внедряет,
А убивая тебя, деньги зарабатывает,
В три шкуры за электричество з народа дерет,
А ведь могли бы, при новых технологиях, жить без забот!
Уран!
Я общий корень с тобой нашла - это МАТь наша Земля.
Бог, когда людей создавал, прах с Земли взял.
Для нас вместе когда-то была,
Колыбелью маминой Земля,
Не убивай меня и детей моих, и мой род!
Может, проснется от зомбирования украинский народ,
И начнут не только о полезном для своих детей писать,

А и делами доказывать и о Земле, которая людям МАТь,

Заботится, любить, оберегать, а не ядами и химией убивать!
Так как над Землей и НАродом власть и богатые издеваются,
Воздух, воду, землю и еду отравляют,

На этом деньги зарабатывают,
Они властвуют на Земле, управляют,
Жить не дают, химией убивают.

А народ своими рабами считают.

Бога не боятся, издеваются,
В VIP ложах на стадионах улыбаются.
Уран, энергия твоя не только мой дом освещает,
А и те стадионы, где богатые в мячик играют,
В то время, когда от недофинансирования дети в больницах умирают…

- Сколько еще должно взорваться  Я(ядерных)БЛОКОВ, чтобы количество людей в «белых одеждах» увеличилось и помогло бороться со злом ядерных технологий и радиоактивными отходами губящих жизни людей?

 http://blog.i.ua/user/3331272/950894/

Очень давно, где-то в 1977 году, я услышала разговор бабушки с мамой, они говорили о том, что им рассказывал мой прадед Ясон, умерший еще где-то в 1950их годах (точно к сожалению не знаю), о конце света. Я хоть и была маленькой, но все же запомнила о том, что конец света наступит тогда, когда вся Земля будет оповита проводами. Я не поняла тогда, при чем тут провода до конца света. До меня и после аварии на Чернобыльской АЭС не дошло, при чем тут провода до конца света. И вот только, где-то за полгода до аварии на АЭС в Японии до меня дошло, при чем тут провода до конца света. Я начала писать об этом в Интернете, но только кто обратил на это внимание? Никто. Все почему-то думают, что конец света может произойти от ядерной войны – может, но может и от «мирного» атома на АЭС. Вот приставим, какая-то глобальная природная катастрофа, которая может коснутся нескольких континентов и сразу происходит авария на 11 ядерных блоках в разных местах планеты, что мы получим от такой энергии, которая подается через провода обматывающие нашу Землю к нам в дом?

 

 

Осёл!
Как жизнь жестока!
А ты! А кто ты в жизни этой?!
Живем согласно заветам?!
Осёл!
Да не уж-то так тебе приятно,
Когда кием бьют тебя?
А жизнь тебя не учит?
Тебе мороз и снег нужен!?
Осёл!
Ты от ласк вьюг еще не простужен?
Я вижу, тебе не жаль, когда люди мерзнут?
Ты любишь, когда смерть приходит к ним в гости?
Осёл!

БОГ! Україну, як твоє мале дитя хочуть вбити,
Високими цінами на газ задушити.
Я думала Росія гарна сусідка – допоможе,
А вона, як Америка з Європою кігті точить,
Щоб шматок з України собі побільше урвати,
Немає кому бідну сиротину захищати.
Атомними електростанціями на планеті людей вбивають,
Та на цьому ще й гроші заробляють.

А олігархи бідний люд ні за що не мають,
Бидлом називають, та останні копійки забирають,
І ніхто на них управу не може знайти,
Допоможи БОГ бідним людям, допоможи,

Від олігархів захисти, їм на український НаРод начхати,
Вони з олігархами російськими хочуть танцювати.
А Росія, як і Америка з Європою – чужа, не рідНа,
Ой, не рідНа, чужа, плаче моя душа…
Молю БОГ тебе, захисти Україну, дітей моїх,
Мене, та мій рід, як, маленьке дитя своє,

Благаю, молю, допомоги в тебе прошу.

Дали українцям землю,
Щоб могли на рідній землі хазяїнами стати,
Щоб було де на життя зароблять,
Щоб було чим діток годувати,
Та немає чим земельку обробляти.
І сказали тоді селяни:
- Треба в банк йти, та позику брати,
Ой, не будемо в банк йти, та в борг себе заганяти,
Свій пай продамо, та будемо гроші мати.  
І заплакала українська земля, застогнала:

-Ой, лишенько ж буде, селяни отямтесь,
Ой, не треба тією хімією землю і воду отравляти,

Та ще на неї гроші позичати, чи землю продавати,
Обробляйте гноєм, як вчили вас батько і мати,
Гроші швидко втечуть, що будете тоді промовляти?
Що дітям в спадщину залишите, де вони будуть заробляти?
Отак, як і раніше на пана, за копійки працювати.
Чи не вчили вас батьки, що рідненьку землю не можна продавати,
Об’єднуйтесь, та на десять хазяїв трактор купляйте,
Та по черзі ним землю обробляйте, своє хазяйство майте,
Ой, не пускайте чужих на рідну земельку, ой не пускайте.

Кохаю Україну рідненьку!