Якби ж Адам тоді все знав, Він Єву б зупинив за руку...Але, засліплений, мовчав...Чи захотів пізнать науку?Не розрізнив добра від зла -Із скриньки хлюпнула Пандора...Модерн же має два крила, Одне - то біле, друге - чорне.Звичайне яблучко - а стільки бід:Содом... Гоморра... "Мирний" атом...Гіркий полин... Лишає слідВ душі Землі підступний фатум.Сльозами сповнилась Земля.Не тішать моли, ліфти, вежі,Коли ридає немовля, А людство - війнами бентежить.Від болю...

Читати далі...

06.10.2014. ОДИН ІЗ НАЙБІЛЬШИХ У СВІТІ АКВАРІУМІВ Ярославка сьогодні з’явилася напрочуд гарно одягненою: у ділову темну сукню, темний із білими квітами піджак та чорні лаковані черевички на високих підборах. Стрункі ніжки, підфарбовані вії – красуня та й тільки. Була на співбесіді. Через хвильку Баранка (так ми її іноді називаємо за впертість) трансформувалась в дівча-підлітка – коротенькі шорти, біленька...

Читати далі...

05.10.2014. ВЕЖА БУРДЖ-ХАЛІФА Як для пересічних громадян, прокинулися ми доволі пізно а як для богеми, то в самий раз. Ледь устигли до шапковбирання - поснідати в ресторані. Ярославка, яка відсипалася у себе на квартирі, заїхала за нами опівдні, щоб ми, бува, не ...

Читати далі...

04. 10. 2014. ЗОЛОТО, ЗОЛОТО, ЗОЛОТО Це золото уже миготіло в очах. Справа в тому, що доні вирішили подарувати мені золотий ланцюжок - на пам’ять. Нам не поталанило з транспортом, бо цього дня Дубаї відмічали якесь місцеве свято, тож таксі піймати було нереально, а громадським транспортом тут не їздять (окрім метро, звісно). За весь час я один раз побачила автобус, але зупинку він благополучно минув. З...

Читати далі...

03.10. 2014 «ПАСПОРТ В ЗУБИ – І В ДУБАЇ!» Завтра у мене ювілей – півстоліття. У цьому є як свої недоліки, так і переваги. Мінус – це старість, що дихає в спину. Плюс - старша доня вирішила мамі зробити царський подарунок – поїздку в Емірати на цілий тиждень! І це класно, бо мій закордонний паспорт-незайманець давно уже бажає пригод і незабутніх вражень. А враховуючи те, що зі мною поїде ще...

Читати далі...

III. Зимовий день – як заячий скік. Наче нещодавно засвітився – і ось уже згас. Аліска поверталася додому з ліхтариком, бо другий тиждень поспіль вимикають світло, коли їм заманеться. Пихтіла, як їжак, на сьомий поверх і думала, що несе на собі зайвих три-чотири кілограми лахміття… Вдома поскидала з себе капустяне листя, заварила в гейзері духмяної кави, плюхнулася на диван і стала думати про вічне. Мабуть, усе пізнається в порівнянні...

Читати далі...

II. До аптеки знову влетів ненаситний чоловік. Вона подумала, що , певно, йому не сподобалися презервативи. Чи не підвели, бува, ультратонкі? «Сваритися буде, а це надовго», - приречено подумала вона. Народ знову притих. Як не дивно, він знову попросив упаковку. «Значить, пішли на душу», - пораділа черга за людину й полегшено зітхнула. Але Аліска уже цього не бачила, бо їй набридло чекати. «Аптек у Черкасах – як собак нерізаних, - філософськи видала вона. – Це вам не Емірати...

Читати далі...

I. День благословився на світ морозним зимовим ранком. Аліска, як та капустина, неквапом вивалилася зі свого під’їзду і почвалала в пошуках хоч якого-небудь позитиву. Люди цього недільного дня, на щастя, не плутались під ногами, бо сильна половина мирно товкла продавлені дивани, слабка вовтузилася на кухні, варячи своїм домочадцям супи й борщі та смажачи котлети із субпродуктів. Натомлені нічними...

Читати далі...

Удома вбрались в листя клени, А тут - навиворіт нутро.Вирують венами шаленоБездушні потяги метро.Тасує сходи ескалатор, Авто, мов божевільні, мчать.Душа - найтонший детонатор -Не хоче лжекрасу сприймать.Ця штучність дуже вже незвична:Немає й клаптика землі...І натовпу глуха циклічністьВбирає все людське в мені.Я розчиняюсь в його расі.Та чи байдужість, чи мана:Незатишно залітній птасі, Бо БАТЬКІВЩИНИ ТУТ НЕМА.До болю хочеться - шалено -Крізь кілометри пальм чужихПритиснутись до того клена, Що...

Читати далі...

Спаси мене, Господи, Від недоспаних ночей, Від опущених плечей.Спаси мене, Господи, Від серця холодного, Від гаманця голодного.Спаси мене, Господи, Від думок підступних, Від душ неприступних.Спаси мене, Господи, Від самотності серед людей, Від зачинених в горі дверей.Спаси мене, Господи, Від друзів удаваних, Від ворогів розчавлених.Спаси мене, Господи, Від напіврадості і напівбуття, Від напівтонів і напівжиття.Веди мене, Господи, Світом цим ненадійним.Лиш в руці твоїй, Господи, Мені щасно ...

Читати далі...