[Приєднана картинка] О. Ренуар "Вечная весна" Любви закончилась весна - А были двое парой... Но где-то лопнула струна - Расстроилась гитара. Когда-то было два крыла - Одно осталось. Обиженно любовь ушла, И с нею радость. Пусть сердце ноет и саднит, Его лишь слушайтесь. Все, что от Бога, - устоит, Что нет - разрушится! [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Розгубили, розтоптали, розвіяли Почуття зеленими лугами. Квітами чудовними розсіяли Над заморськими берегами. Полетіла б я до тебе птахом білим - Та високі гори, темні хмари. Мчала б я до тебе вовком сірим - Глибокая прірва поміж нами. Я б до тебе по камінню бігла - Ніженьки біленькі в кров зіб'ю... Заспіваю я тужливу пісню, Щоб почув про доленьку мою. Але у душі твоїй не тьохне ... Не заплачеш ти у цім житті, Бо чуттів криниця...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Во снах ко мне зимой приходишь. И возникают, будто наяву, Воспоминания, знакомые до боли - Тот мир, в котором я живу. Ко мне приходишь знойным летом Обрывками банальных фраз. Скрипучей старенькой кассетой, Прослушанной сто тысяч раз. С портрета, улыбаясь, сходишь, Встаешь с колен, берешь цветы, Кладешь мне под ноги... Уходишь, Растаяв в бездне пустоты... И до утра потом я не усну: С звенящей тишиной веду беседы, К подушке головой прильнув,...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Пам'ять стукає в шибку знов Весняними краплями споминів Про тебе, нерозвінчаний мій король, Чорний лебедю коронований. Випаде зустріч - сполоханий птах (В ній немає ні слів, ні відчАю), - У твоїх очах при небесних свічах Лиш німотне питання читаю. А опісля, на роздоріжжі тиш, Скільки раз поблизу я тебе уявляла.. Як добре, що ти мовчиш,.. Інакше б давно я тебе розвінчала.

[Приєднана картинка] Заплуталося сонце в надвечір'ї І зашарілося від сорому й досади. Готуються до сну лілеї білі, Стрекочуть у траві гучні цикади. Ще трохи - й вечір синьою імлою Укриє землю і сади вколише. Лечу я на побачення з тобою, А чи знайду любов торішню? Вона ж зове і манить, наче свічка. Чого ж ти квилиш, серце, не тремти... Боїшся ти, що у ту ж саму річку, Як в давній пісні, двічі не ввійти...

[Приєднана картинка] В асфальт впокорена міська земля Тримає на собі важкі будинки. І важко дихає, і мріє про поля В хвилини сну й перепочинку. Із вікон, наче курі з курників, Лиш зрідка визирають сонні люди. В суботній день завмерло все, Неначе це й не вихідний, а будень. Ні співу, ні гулянь ніде не чутно. Бетон і скло надійно заховали Людські чуття: і радощі, і смуток, Розмови побутові і мирські розваги. Та ось у вікна, як старий гульвіса, Ввірвався вже давно забутий ...

Читати далі...

Моїм доням Як живеться вам в світі, Ярославо, Янусю? Не забули поради, Настанови матусі? Не лякайтесь принижень - Стержень внутрішній є Якщо мучить сумління - Значить, в вас воно є! [Приєднана картинка] Якщо люди образили - Відпустіть болю груз. Якщо друга утратили - Значить, то був не друг! Може, ворог з'явився? Не рвіть серце своє. Перед сном...

Читати далі...

Загораються дружби багрянці Із любові та розуміння, Де дитинство рахує на пальцях Ясні зорі в духмяному сіні. [Приєднана картинка] А зірки з неба падають сонні - Мерехтливий срібний горох - Підставляють друзі долоні, Щоб задумать бажання на двох. [Приєднана картинка] Каравели пускають на воду, Хай несправжні, з простої газети. І картоплю печуть у походах, І ночують в одному наметі. [Приєднана картинка] Зберігають свої таємниці, Ділять радість й печалі ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Чи хотілося б Вам Опинитись під літнім дощем? Не з зупинки під зонт Й до під'їзду бігцем, А щасливо бродити Й умитися ним, Змокнуть геть аж до нитки, Щоб одяг прилип? На косий чужий погляд Лиш знизати плечем, Чи оголені Ви, Чи прикриті плащем. Поклик пращурів давніх Розчиняє в природі, Щоб пірнути - з кінцями! - У воду. А чи, може, в кохання Серед зими? Я ще можу. Чи можете Ви?

[Приєднана картинка] Слова красиві, мов квітки, Коли наповнені любов'ю.Вони ж - тернові колючки, Окроплені страждання кров'ю.Слова чіпкі, як реп'яхи - Так і плетуться за ногою.Вони місткі, як в даль шляхи, Ведуть до перемоги над собою.Слів заспокійливий наркозПідносить до зірок людину.А можуть обпекти в морозЙ ножем зненацька в спину.Слова-алмази і слова-іржа, На шию зашморг і рука Господня.Залиште ви на завтра те, Що маєте сказать сьогодні![Приєднана картинка]