[Приєднана картинка] Повітря пахло сирістю та іржею. Бетонні скелети колись величного міста повільно потопали у крижаному тумані. Він йшов попереду, звично тримаючи палець біля спускового гачка потертої рушниці. За його спиною, ледь встигаючи переступати через уламки минулого життя, тихо ступала вона — мовчазна дівчинка-підліток у завеликій брудній штормівці. У цьому світі більше не було законів, їх стерла катастрофа. Залишився лише холод, який витягував надію до самісінького...
Читати далі...