ТИ ПІДЕШ...

Відгомоніла радість за вікном...
Не загасай, надіє промениста!
Дозволь мені лишитись твоїм сном,
Чи спогадом весни зеленолистим?
Горітиму у пізньому саду,
До самого,що є в житті, останку.
Краплинкою  туману упаду,
Щоб дотик твій відчути на світанку.
Ці почуття незримі і без меж,
Їх рідко у житті знаходять люди.
Я розумію серцем-ти підеш
У далечінь..Зоріти завжди будеш!