УКРАЇНЦІ!!! РОЗМОВЛЯЙМО ВСЮДИ, З УСІМА і ЗА ВСЯКИХ ОБСТАВИН ЛИШЕ УКРАЇНСЬКОЮ!!! ТІЛЬКА ТАК МИ ЗМОЖЕМО ВІДРОДИТИСЬ ЯК НАЦІЯ. БЕЗУМОВНО, ЩО Й СЕРЕД УКРАЇНЦІВ є БАГАТО ЯНУЧАР-ЯНИЧАРІВ, ЯКІ ДУУУЖЕ ГАРНО РОЗМОВЛЯЮТЬ УКРАЇНСЬКОЮ, АЛЕ ВІД ТОГО, ЯНИЧАРАМИ НЕ ПЕРЕСТАЛИ БУТИ. Яскравий тому приклад Ганька Германша,Богословська,Литвин та інші прихвостні... Про таких українців-запроданців, я можу сказати: В СІМ'Ї НЕ БЕЗ ВИРОДКІВ!!! І Перестаньмо користуватись висловом: "КАКАЯ РАЗНИЦА НА КАКОМ ЯЗЫКЕ РАЗГОВАРИВАЕТ ЧЕЛОВЕК!!! ЛИШЬ БЫ ЧЕЛОВЕК БЫЛ ХОРОШИМ!!!" Таким гроамадянам України я скажу так: ЯКЩО НЕМАЄ РІЗНИЦІ ЯКОЮ МОВОЮ СПІЛКУВАТИСЬ - ПЕРЕХОДЬТЕ НА УКРАЇНСЬКУ, БО ЖИВЕТЕ ВИ в УКРАЇНІ,ЯКУ СЬОГОДНІ НИЩАТЬ ТІ,ХТО НЕНАВИДИТЬ НАШУ МОВУ.

 Якось одного разу чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений  і побачив, що в дверях його чекає п'ятирічний син.

  - Тату, можна у тебе дещо запитати?

 - Звичайно, що сталося?

-Тату, а скільки ти отримуєш?

 - Ця не твоя справа! - обурився батько.

 - І потім, навіщо це тобі?

  - Просто хочу знати.  Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш в годину?

 - Ну, взагалі-то, 50. А що?

  - Тату. - син подивився на нього знизу до верху дуже серйозними очима.

-Тату, ти можеш зайняти мені 30?

- Ти запитував тільки для того, щоб я тобі дав грошей на яку-небудь безглузду іграшку? - закричав той.

-Негайно марш до себе в кімнату і лягай спати!. Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшно втомлююся, а ти так безглуздо поводишся. Малюк тихо пішов до себе до кімнати і закрив за собою двері. А його батько продовжував стояти в дверях і злитися на прохання сина. "Та як він сміє запитувати мене про зарплату, щоб потім попросити грошей"?  Але через якийсь час він заспокоївся і почав міркувати розсудливо: "Може, йому дійсно щось дуже важливе треба купити. Бог зними, з тридцятьма гривниками, він  ще жодного разу у мене не просив грошей". Коли він увійшов до дитячої, його син вже був в ліжку.

- Ти не спиш, синок? - запитав він.

 - Ні,тату. Просто лежу, - відповів хлопчик.

 - Я, здається, занадто грубо тобі відповів, - сказав батько.

 - У мене був важкий день, і я просто зірвався. Пробач мене. Ось, тримай гроші, які ти просив.  Хлопчик сів в ліжку і посміхнувся.

  - Ой,  спасибі! - радісно вигукнув він.  Потім він заліз під подушку і дістав ще декілька зім'ятих гривень. Його батько, побачивши, що у дитини вже є гроші, знову розсердився. А малюк склав усі гроші разом, і ретельно перерахував купюри, і потім знову подивився на батька.

 - Навіщо ти просив грошей, якщо вони у тебе вже є? - пробурчав той.

  - Тому що у мене було недостатньо. Але тепер мені якраз досить, - відповіла дитина.

 - Тату, тут рівно п'ятдесят.

- Можна я куплю одну годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше, я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами. 

Мораль:  Моралі немає. Просто хотілося нагадати, що наше життя занадто коротке, щоб проводити його цілком на роботі. Ми не повинні дозволяти йому витікати крізь пальці, і не приділяти хоч би крихітну тим, хто дійсно нас любить, найближчим нашим людям.  Якщо нас завтра не стане, наша компанія дуже швидко замінить нас кимось іншим. І тільки для сім'ї і друзів це буде дійсно велика втрата, про яку вони пам'ятатимуть усе своє життя.  Подумай про це, адже ми приділяємо роботі значно більше часу, ніж сім'ї.

Чудова притча,а головне повчальна особисто для мене, бо це моя ситуація....Коли я 8 Березня поїхав зі своїм сином (10 років)за село й, показав йому де я колись в дитинстві гуляв з друзями..., різав вербу для своєї матері ...В той день я "втратив"(!) рівно одну годину свого часу на цю коротку й відчепну подорож,але син того вечора сказав (не мені)- ЩО ЦЕ БУВ НАЙКРАЩИЙ ДЕНЬ В ЙОГО ЖИТТІ!

     Мораль:А моралі нема.Це діагноз собі самому,  бо в мого хлопчика є здавалось би все: дорогий комп.,дорогий велосипед,дорогі речі,але нема головного.....Мені соромно і хочеться плакать....  

Хотів було писати велику статтю щодо "дня перемоги", але якось не склалося з часом в ці дні. Але реагувати на це безумство народу з "вшануванням" своїх катів, треба! Згадав от, що для мене в свій час стало переломним у цьому питанні: це банальне співставлення двох фактів: наявності в нашій історії Голодомору 1932-1933 і той факт, що більшість народу святкує перемогу у війні держави, яка цей геноцид організувала і провела. Коли я це зрозумів ,якась люта ненависть в мені виникла до окупантів, я зрозумів, що це те, що не прощається. Тож думайте, люди! СРСР повбивав наших предків в РАЗИ більше, ніж Райх! Ваших дідів-прадідів ці мразі кидали беззбройних і ненавчених на добре озбро'єних і вишколених німецьких вояків. Тих, хто не хотів помирати від німецької кулі, розстрлювали загони "заґрадітєльних атрядаф" НКВД! Та війна для нашого народу настільки "вітчизняна", настільки для раба природно вмирати за інтереси свого рабовласника, не більше! Пам'ятайте, що Росія не покаялась у своїх злочинах, в них навіть гімн радянський! Непокараний злочин призводить до нового злочину! Ваші предки, переважно, не винні в тому, що захищали інтереси покидьків, вмираючи від куль інших окупантів. В них вибору не було. А от у Вас вибір є!

Мільйонер Фельдман був одним з основних спонсорів прибуття партії "Русское единство" з Криму у Львів для розгортання червоних прапорів.

Фельдман про толерантність:«Понятие толерантности очень сложное и одновременно очень простое. Любовью, улыбкой, терпимостью можно достичь многого. Отсутствие же толерантности приводит к разрушению общества и государства. 

Фельдман О. Б - народний депутат від П Р. Голова групи по міжпарламентським зв"язкам"Україна-Ізраїль" 

Про Фельдмана зрадника http://slavic-unity.mypressonline.com/%CE%F0%E0%ED%E6%E5%E2%FB%E5-%EB%E8%F6%E0-%C0-%D4%E5%EB%FC%E4%EC%E0%ED-%C0%ED%F2%EE%EB%EE%E3%E8%FF-%EF%F0%E5%E4%E0%F2%E5%EB%FC%F1%F2%E2%E0/rua-7-2-243/

Про Фельдмана обрізаного   http://izrus.co.il/article.php?article=1194

 Фельдман лоббіст Ізраїля::  http://atid-israel.ucoz.org/publ/aleksandr_feldman_podderzhat_izrail_vozrodit_ukrainu/1-1-0-22

Пам"яті Фельдмана:(якого?самі здогадайтесь)http://tourist.kharkov.ua/xtarticle/-Besplatnyi-Zoopark-im-Feldmana-vozle-Pyatihatok

 Б.Фельдман-голова Ради співзасновників концерна "АВЭК и Ко"

И ветер предков шепчет тихо
О тех далеких временах,
Где уходили, приходили
Цивилизации в веках.        Б. Фельдман
 
ОСОБИСТА СПРАВА

 Борис Яковлевич Фельдман родился 19 марта 1935 года в Харькове. Окончил среднюю школу № 131. Рабочий путь начинал слесарем второго разряда на Харьковском заводе швейных машин. В советские годы трудился конструктором, инженером, экспедитором, товароведом... В 1987 году возглавил кооператив "Монтажник", позже был членом и замглавы кооператива "Ремонтник", в 1991-м стал заместителем генерального директора ПВКФ "АВЭК", в 1994-м главой департамента перспективного развития АО "Концерн "АВЭК" и Ко", с 2001 года возглавляет Совет учредителей АО "Концерн "АВЭК" и Ко".

Фельдман Борис Миронович(Мойсейович) -комуніст, герой громадянської війни 1918-1920, радянський воєначальник, при придушенні тамбовського селянського повстання в 1921 році командир експедиційного корпусу.... Розстріляний 12 .07. 1937 року. Реабилітований посмертно 31.01.1957 року.

Не встиг доопрацювати статтю,а саме зв"язок двох Фельдманів Борисів (тут хтось добряче почистив нет) тому ,зв"язок за логікою...Борис -бо батько був Борис.За логікою речей витікає,що комуністів теж фінансує молодий О.Б.Фельдман в пам"ять про діда.

Викладаю через  інцидент в ВР пов"язаний з жидом Фельдманом http://gazeta.ua/ru/articles/politics/_nardep-vybil-kameru-iz-ruk-zhurnalista-tot-snyal-kak-politik-kurit-v-kuluarah/493364  та річницею Львівських подій.

Думаю матеріала досить,аби картина стала очевидною.

Нас так учили в школе на ДонЗащитник "Шахтера" Ярослав Ракицкий не видит больше смысла выступать за сборную Украины

- Знаете, я может быть и какой-то неправильный. Но для меня моя страна – это Донбасс. Никто не будет спорить, что это уникальное место. У людей, выросших там, особый менталитет, свои понятия. За «Шахтер» я готов отдавать себя всего без остатка. Но я не могу играть за сборную бандеровцев. Последней каплей стала наша субботняя игра во Львове. Чего только я не наслушался с трибун. А эти баннеры львовских фанов? Кто на них изображен? Шухевич и Бандера ведь преступники. Нас так учили в школе на Донбассе. Поэтому лично я за «Объединенный чемпионат». Донбасс был, есть и будет с Россией. И будь сейчас на дворе середина 90-х я бы как Витя Онопко начал выступать за российскую команду. Не задумываясь, — приводит слова футболиста газета «Голос Єнакієво"

Посилання:  http://footballtransfer.ru/ua/news-17622.html#

Вже відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України "Хуліганство". Проводиться досудове розслідування.                                         http://www.pravda.com.ua/news/2013/04/3/6987143/

Якийсь цей лідер оппозиції не зовсім послідовний.То на барикади кличе,то крові повстанців давай???

На кого ж працює цей "призначений опозіціонер"?

http://www.rupor.info/spec/dosie/novoe-delo/2009/02/06/sekret-fenomena-jacenjuka-foto-kopii-dokumentov/

Нардеп від ПР Ірина Бережна у всій красі Нардеп від ПР І.Горіна з дочкою Катериною(дружина Олеся Довгого)

Радник президента Януковича І.Ставнійчук з подрогою на відкритті магазину Bonjour (ведучі К.Собчак та І.Ургант)  березень 2013р.

Проста жінка Надія Паливода  прокоментувала:

Коли людям не дають жити, люди і не живуть. Вони ідуть на війну.
Щось мене дуже бісять оці стогони про те, що не можна кидати сніжки в жінок-депутаток. Ну так, не можна. Сніжки не можна кидати.
І не можна, коли звичайні жінки, не депутатші, стоять по 10 годин взимку на базарах під відкритим небом, щоб прогодувати свої сім'ї. І дубнуть від холоду.
І не можна, коли жінки в віці 70-ти років миють підлоги в офісах ночами, щоб не псувати собою "товарного" вигляду офісів. Миють за жалюгідні копійки, які дозволяють їм не вмерти від пенсії до пенсії.
І не можна, коли жінки калічіють по селам, хворіючи роками і не маючи доступу до елементарної медицини.
І не можна, щоб жінки виїджали масово за кордони і носили там судна від італійців та греків.
І не можна, коли немає за що зібрати своїх двох чи трьох дітей до школи.
І не можна жінкам відчувати себе непотрібом у власній країні, коли ти не живеш, а щодня здійснюєш подвиг.
Вам жалко депутаток? Мені - ні. Я згодна, непристойно. А чого ви хотіли в країні, де все вже давно перевернуто з ніг на голову? Все інше - пристойно, так? Вас бентежить світло-бежеве пальто Марини Ставнійчук і її емоції? Вас бентежать переживання Ірини Горіної? Мене - ні. Ми з ними на різних планетах. У паралельних світах, які ніколи не перетнуться.
Мене бентежать емоції матері, у котрої вмирає дитина і весь світ збирає по копійці. А ці тварини в цей час просиджують в спа-салонах, витрачаючи сотні доларів на себе, улюблених.
Мене бентежить стара сусідка, яка не від хорошого житття сидить з табличкою "Здаються кімнати на літо", і платить "за спокій" мєнтам. Мене бентежить син моєї подруги, який має червоний диплом, і працює за 2 тисячі гривень, бо іншої роботи, в тому числі і за спеціальністю - немає!
Терпець уривається. Згадайте другу революцію в Киргизстані. Тоді люди прийшли і потрощили всі елітні будинки.

ВАМ Є ЩО ДОБАВИТИ?

Маленький хлопчик заходить в перукарню. Перукар відразу ж його упізнає і говорить своїм клієнтам: 
 - Дивіться, це найбезглуздіший хлопчик серед усіх на світі! Зараз я вам доведу. 
У одній руці перукар тримає долар, в іншій 25 центів. Зве хлопчика, пропонує йому вибрати. Той вибирає 25 центів. Усі сміються, хлопчик йде.
По дорозі назад, хлопчика наздоганяє один клієнт і запитує:
- А чому все-таки ти вибрав 25 центів, а не 1 долар?

- Тому що того дня, коли я виберу 1 долар, гра буде закінчена.

http://www.u-e-p.eu/meet-ukraine/2012/february/mi-lubimo-ukranu-kvtka-csik-zolotii.html

Українська Квітка з далекої землі Рідна земля стає дорожчою під чужими небесами. Рідна пісня лунає гучніше в чужих світах. Рідна мова славиться більше, там де вона не часто звучить. І поки на Батьківщині всіляко вбивали в нас любов до самих себе, знищували історію і топтали гідність, десь далеко за океаном лунали на чистій українській мові «Два кольори». Під акомпанемент знаменитої піаністки Марії Цісик, її молодша сестра з милозвучним ім’ям Квітка, записала у Нью-Йорку два альбоми української музики. Це були роки, коли наша пісня на рідній землі була заборонена. В Америці ж її слухали із завмиранням серця. Квітка Цісик народилась в сім'ї українських емігрантів в США. Іванна і Володимир прибули на далеку землю у важкий повоєнний період. Вони знайшли новий притулок у Квінсі, де і з’явилась на світ 4 квітня 1953 р. їхня друга дочка. Саме батько, колишній концертмейстер Львівського Оперного Театру, а після еміграції - викладач Українського музичного інституту в Нью-Йорку, навчав Квітку ще з п’ятирічного віку гри на скрипці та роялі. Але музика наповнила її життя інакше. Хранитель віденської оперної традиції Себаст’ян Енгельберг у Нью-Йоркській консерваторії огранив діамант її колоратурного сопрано для корони української пісні. Прозорий тембр, легкість і свобода звучання у верхньому регістрі дозволи співачці освоїтись у багатьох музичних жанрах. Ще зі студентської лави Квітка працювала з таким метрам сцени, як Роберті Флек, Боб Джеймс, Девід Санборн, Майкл Болтон, Карлі Саймон, Лінда Ронстад, Мікіо Масуо, Квінсі Джонс. З Майклом Джексоном вона співала у хорі. Тоді ж, за ініціалами КС, співачка взяла собі псевдонім Кейсі. Під таким іменем вона записувала сингли для Coca-Cola, American Airlines, Mr. Pibbs, Sears, JC Penney, Safeway grocery stores and Starburst candies, компанії Ford Motors. Фільм «You Light Up My Life», в якому Квітка виконувала пісні, в 1977 р. отримав «Оскар».Та, комерційна діяльність ніяк не заважала, а навпаки посприяла творчому розвитку талановитої співачки. Вона відчувала поклик рідної землі і в дань цьому почуттю записала два україномовні альбоми з фольклорними піснями - "Songs of Ukraine" (1980 р.) та «TWO COLORS» (1989 р.). Це не було з метою заробітку, а як подарунок багатостраждальному покинутому краю. За цей час Квітка двічі вийшла заміж і двічі розлучилась. Саме спільно з обома чоловіками - композитором-аранжувальником Джеком Корнером та інженером звукозапису Едом Раковичем (якому подарувала сина Едді) і створювались ці платівки. В Україні в той час така музика була заборонена. Люди ховали записи, переписували їх вдома і слухали чистий рідний голос з далекої землі. В Канаді альбоми зібрали величезний букет нагород, в 1990–му році були номіновані на премію «Греммі». А у нас це був Радянський Союз, де крутити її пісні забороняв закон. Квітка часто мріяла дати концерт в Незалежній Україні. Нажаль, її мрії так і не судилось здійснитись. Вона відвідала Батьківщину з матір’ю ще в1983 р. Та, потім так і не повернулась сюди. Сімейне прокляття жінок Цісик – рак молочної залози – відібрало життя спершу матері Іванни в 1994 р., потім самої Квітки в 1998 р., а в 2003 пішла з життя відома піаністка Марія. В пам'ять про талант сестер Цісик в Штатах засновано Фонд підтримки музично обдарованих дітей імені Квітки та Фонд "Адже життя прекрасне" в пам'ять про Марію, що збирає кошти на закупівлю мамографічного обладнання для України. Як сказав в одному зі своїх інтерв’ю знаменитий Андріано Челентано: «Українська пісня має три мелодики, італійська – лише одну». Чи ж не цю істину констатує чарівна Квітка?! Ментальний її талант служитиме ще багато поколінь дорогоцінною прикрасою букету української пісні. Її краса, справжня українська врода, нагадуватиме, що нашому роду нема переводу. А її успіх демонструватиме, що найміцніші корені у тих, хто пробивається крізь камінь до зірок.