Блог Віддзеркаленя

Вид:: короткий; повний

Замітки:

всі

у блог

у співтовариства

Віддзеркаленя

И встречи избегая, ждем опять

08.11.13, 15:48

Мы мучаем себя столетьями разлук
И молимся мечте в напрасной жажде счастья,
Не разжимая губ, не размыкая рук,
Зажатых судорожно у запястья...
Кто прав, кто виноват - не в этом суть -
Мы истину давно уже не ищем...
Привычно топчем ежедневный путь.
Стараясь не смотреть на пепелище...
И встречи избегая, ждем опять
Одну-единственную нашу встречу...
И друг у друга обучаясь лгать,
Мы души бередим - не лечим!...

Коментарі: 7

Віддзеркаленя

Незримая связь..

14.03.13, 14:42

Она вошла, совсем седая,
Устало села у огня,
И вдруг спросила «Я не знаю,
За что ты мучаешь меня.

Ведь я же молода, красива,
И жить хочу, хочу любить.
А ты меня смиряешь силой
И избиваешь до крови.
Велишь молчать? И я молчу,
Велишь мне жить, любовь гоня?
Я больше не могу, устала.
За что ты мучаешь меня?
Ведь ты же любишь, любишь, любишь,
Любовью сердце занозя,
Нельзя судить, любовь не судят.
Нельзя. Оставь свои «нельзя».
Отбрось своих запретов кучу,
Хоть сейчас, хоть в шутку согреши:
Себя бессонницей не мучай,
Сходи с ума, стихи пиши.
Или в любви признайся, что ли,
А если чувство не в чести,
Ты отпусти меня на волю,
Не убивай, а отпусти».
И женщина, почти рыдая,
Седые пряди уроня, твердила:
«Я не знаю, за что ты мучаешь меня».

Он онемел.
В привычный сумрак
Вдруг эта буря ворвалась.
Врасплох, и некогда подумать:
«Простите, я не знаю Вас.
Не я надел на Вас оковы»
И вдруг спросил едва дыша:
«Как Вас зовут? Скажите, кто Вы?»
Она в ответ: «Твоя Душа».
Э.Асадов

Коментарі: 2

Віддзеркаленя

И ты поймешь, что был как воздух нужен...

17.07.12, 10:40

Полжизни без меня, наверное, пройдет:
В разгаре будет твой семейный ужин,
Ты вздрогнешь вдруг и вилка упадет,
И разговор молчанием нарушишь.

Ты выйдешь в комнату и распахнешь окно,
Возьмешь тетрадь с забытой дальней полки,
И будешь тихо рифмами дышать,
Буравя сердце острою иголкой.

Лаская взглядом каждую строку,

Ты вспомнишь, как держал меня за руки,
Как прятал взор... безумную тоску...
...и наши тени на краю разлуки...

Ты поднесешь листы к своим губам,
Целуя их, как будто мои плечи,
Ты обратишься взором к небесам...
Откуда боль?.. а время-то не лечит...

Я буду не с тобой... в другой стране,

Где нет ни поездов, ни расписаний...
Куда легко попасть... но лишь во сне...
Страна зовется эта просто — Память...

И вспыхнет вновь твоя душа огнем,

И ты поймешь, что был как воздух нужен...
Убрав тетрадь, вернешься...
...за столом
Твоя семья и твой остывший ужин...

Коментарі: 19

Віддзеркаленя

и просто ждать...

19.06.12, 15:21

вобрать....
   впитать
               все запахи и вкусы

болезненно несбыточных желаний...
и нанизать
      на сердце....
            словно бусы,
и не пытаться
          шлифовать их грани...

и просто ждать,

               упрямо веря в чудо...
ведь ТЫ придешь!
               ...и вот тогда
Я буду.....

Коментарі: 4

Віддзеркаленя

Доверие....

31.05.12, 17:06

Доверие к мечтам? Уже давно не греет.
Иллюзий не собрать – рассыпал, растоптал…
Фантазия кипит, но с каждым днём мелеет.
И больше, чем нашёл, я всё же потерял…

Доверие к страстям? Покаялся и бросил.
Я им не верю, нет, но в них опять киплю.
Как просто раздевать, когда об этом просят.
Как трудно признавать потом, что я люблю…

Доверие к Судьбе? Мы с ней почти на равных.
Похлопав по плечу, она даёт совет:
Мир хладнокровен, брат – в нём нет сегодня правых,
А также виноватых, увы, по сути, нет…

Доверие к Тебе? Оно не возникает.
Ты меряешь здесь всё расчётом жлобовским.
А я всего лишь боль потерь своих считаю.
И этот счёт давно уж «за…» перевалил.

Доверие к Себе? Тут как перед иконой.

Посмею ли я суть хоть малость переврать?
Обманывать других мы все подчас способны.
А вот самим себе умеем также лгать?

Вячеслав Кирсанов

Коментарі: 17

Віддзеркаленя

Помилки життя..додають досвіду?;)

16.05.12, 15:05

Одна фраза....і в цю мить робиш стрибочок в минулий час...біжиш великими кроками назад уже добре протоптаною стежиночкою...переживаючи усі старі емоції...І ось оте дерево.....з вигляду, наче дуб: гарне... могутнє...сильне.... і споглядаю за міцними коренями...Дивлюсь на них, такі різні...одні прямі..інші покручені, але міцні ...і в той же час дарують тепло...від того, що сама творила їх...але є один вигин, над яким я вічно зупиняюсь...роздивляюсь його з кожної сторони...по якому блукаю...і не можу зрозуміти де вихід...таке враження, що запуталась...заблукала і прозріння не бачу...і здавалось: минувся час...певна ситуація проаналізована...зроблені висновки...набутий ніби то й досвід...АЛЕ...щось не пускає...таке враження, що не до кінця все зрозуміло ...бо може й тому так часто ненадовго зникаю з відомого мені світу в той далекий і такий рідний стан душі, де промінчики сонця, пробиваючись крізь хмари, зігрівають мою душу... І коли життя дарує нові випробовування роблю ті ж самі помилки, бо засліплена ...... , ілюзорно думаючи, що розум виправив помилки...

Коментарі: 4

Віддзеркаленя

Чому....

08.05.12, 13:52

Зруйнувати завжди легко, ніж побудувати.

Адже образитися легко, ніж пробачити.

І брехати завжди зручніше, ніж повірити,

А відштовхнути набагато простіше, ніж любити...

Коментарі: 22

Віддзеркаленя

Дотронуться рукой до кромки неба

28.04.12, 14:24

Проснуться утром и взглянуть в окно,
За гранью суеты отставить мысли.
Покажется нелепо и смешно,
Все то, что с нами было в прошлой жизни.

Все то, что навевало нам печаль;
О чем мечталось, сидя у камина.
Случайных судеб пестрая вуаль
Сплетается в сплошную паутину.

И, каждый миг, что суждено постичь,
Не важно сердцем, разумом, душою,
Поможет в сотни раз быстрей достичь,
Вершины гор, воздвигнутых тобою.

Там, на вершине, все твои мечты
Еще возможно и укрыты снегом .
Но ты идешь …а значит сможешь ты
Дотронуться рукой до кромки неба.

Коментарі: 0

Віддзеркаленя

НЕ спішіть приймати рішення!

27.04.12, 11:50

Ішов Іван – дурень по лісу і набрів на хатинку на куриних ніжках. Зустріла його там відьма, напоїла, нагодувала і запитує:
- Ну, Іванку, з ким ляжеш спати: один, зі мною чи з моєю дочкою?
- Ну тебе, бабуля! Тобі років чотириста, дочці, мабуть років двісті. Краще вже я один ляжу.
Ліг він спати . Вранці прокинувся, а серед хати стоїть прекрасна дівчина
- Ти хто? – запитує Іван.
- Я- Василина Прекрасна, дочка Баби – Яги. А ти хто?
- Та дурень я, дурень! Який же я дурень!!!
Не поспішайте приймати рішення. Адже те, що нам здається на перший погляд прозорим і очевидним, не завжди таким є.
І те, що здається очевидним увечері, може вранці виявитися абсолютно не таким .

Коментарі: 13

Віддзеркаленя

Притча про щастя

26.04.12, 15:31

Старий мудрий кіт лежал на травичці і грівся на сонечку.
Тут мимо нього пронеслося маленьке, шустре кошеня. Воно кувирком прокрутилось біля кота, різко підскочило, а потім знову почало бігати кругами..
- Що ти робиш? - ліниво поцікавився кіт.
- Я намагаюсь спіймати свого хвоста! - відповіло захекане кошеня.
- Але для чого? - засміявся кіт.
- Мені сказали, що хвіст - моє щастя,
Якщо я спіймаю його, то зумію зловити і своє щастя...от я і бігаю вже третій день за ним..але він весь час від мене втікає....
- засміявся старий, мудрий кіт...
Колись я також , як і ти бігав за своїм щастям , а воно весь час вискользало від мене і я залишив цю затію.
Через деякий час я зрозумів, що немає сенсу ганятися за щастям. Воно завжди слідує за мною по п"ятах.
Де б я не був, моє щастя завжди зі мною, потрібно всього лише пам'ятати про це!!!

Коментарі: 17

Профіль

Шукати в архіві

Останні статті

Свіжі фотографії

Свіжі шпалери

Замітки:

И встречи избегая, ждем опять

Незримая связь..

И ты поймешь, что был как воздух нужен...

и просто ждать...

Доверие....

Помилки життя..додають досвіду?;)

Чому....

Дотронуться рукой до кромки неба

НЕ спішіть приймати рішення!

Притча про щастя