В жовто-багряному кольорі осені,Серед проміння останнього теплогоМи мандрували до казки запрошені, Марно чекаючи літа повернення.В пишно багатому золоті осеніПросто летіли повз хмари ми птахами,Вітром холодним зненацька сполохані,Небом нахмуреним трохи налякані.В п’яно туманному погляді осеніЯсно побачили смуток приглушений...Палко молили за вчинки непрощенніВ когось, хто вище і слухати змушений.В дико гарячому спалаху осеніМарно шукали причину й пояснення.Що ж у байдужості жити так боляче,...
Читати далі...