Відлітаю пташкою з рідного краю В чужу і байдужу мені далечінь Чому відлітаю, в неволю далекого краю? Бо зламані крила, у мене у краї моїм. Я звикла до болю - живемо як брат із сестрою У мирі, у злагоді плинності днів Не треба прощатись, я знову готова до бою До бою з собою крізь міць паралельних світів. Хто знає, як боляче там сумувати? Як крається серце, як рветься з неволі душа? Є гори високі, але, то не рідні Карпати Міста є і села, та в них я довіку чужа. Не треба казати...
Читати далі...