Врятуй свою мову
- 17.10.10, 12:00
Білими пелюшками снігу сповита земля.
Небесною лампадкою спалахнула перша зірка.
Святий вечір!
Богородиця, юна та гожа, ніби квітка, сповила Святе Дитя й поклала до ясел.
Народився не десь далеко в сиву давнину,
а тут, сьогодні, в кожному серці, що відкрилося Божій Правді.
Переживания - это самое важное. Только ради переживаний и стоит жить.
И ради того, чтобы потом можно было о них кому то рассказать.
Я.Вишневский "Одиночество в сети"
На цей новий рік мені подарували парфуми. І сьогодні я пів години сиділа не відводячи носика від них. Я намагалась згадати. І згадала. Цей запах наздогнав мене з дитинства. В мене була така дитяча туалетна вода. Тільки зараз цей аромат схований у маленькій прозорій видовженій пляшечці з оранжевою кришечкою. А тоді він був у такій самій маленькій, прозорій, але круглій пляшечці з рожевою кришкою із намальованими зірочками. Я любила цей запах.
Зараз, згдавши його, моє серце забилось швидше і життя стало трошки яскравішим. Бо це так дивно знайти щось важливе для тебе. Знайти те що давно загубив. Я майже не пам'ятаю дитинство. Тепер я згадала ще одну важливу деталь, яку, сподіваюсь, вже ніколи не загублю.
От такі от маленькі дива трапляються зі мною. Дрібничка? Може. Але важлива
Капля за каплей струится серебряный свет.
Метка за меткой внизу растворяется тьма.
Стая за стаей проносятся станции лет...
Это зима, моя девочка, это зима.
Старая сказка про город на сером песке,
Вечная повесть о жизни, где смерти назло
Сердце заходится криком в беззвучной тоске...
Нам повезло, моя девочка, нам повезло.
Звёздочка ясной удачи нам светит в ночи,
В гнёздышке - белая ласточка. Мир невесом...
В ласковом небе растаял огарок свечи.
Это не сон, моя девочка, это не сон.
Всё будет так, как захочешь - ты только поверь!
Счастье возможно, и каждый, кто ищет, найдёт!
Бьётся и мечется сердце, как раненый зверь...
Это пройдёт, моя девочка, это пройдёт.
Всё, что нам нужно - всего лишь немножко тепла,
Звёздное небо и радуга в ярких цветах...
Чувствуешь - птица удачи раскрыла крыла!
Пусть будет так, моя девочка, пусть будет так!
Пусть золотая пурга нас по свету несёт,
С места срывая, лишая покоя и сна!
Ангел-хранитель в пути и, конечно, спасёт...
Скоро весна, моя девочка, скоро весна...
САПИРО ВИКТОР
Сьогодні осінь закохалась у небо і цілий день з палкою ганяла хмари, що б ті не закривали неймовірно блакитні очі її коханого. Сьогодні осінь протирала сонечко, що б світло душі небесної гріло наше місто. Сьогодні осінь усміхалась, вона бігала і стрибала, як маленька дитина, ніби вперше, ніби востаннє. Так прекрасно...
Вона холодним вітром блукала по вулицях, розмітаючи бруд, і піднімаючи листя вгору, ніби намагаючись торкнутись неба. В цієї красуні не виходило, та вона не полишала спроб. Вона цілий день співала дзиньканням трамваїв, крильцями горобців, мявкотінням котів, і небо чуло це. Осінь малювала, зриваючи зайве з дерев вона оголяла їхні душі, що б її коханий бачив всю ту красу, що ховається під одягом.
А небо усміхалось у відповідь і пригортало осінь до себе, все намагаючись її спинити. Йому нічого цього не було потрібно, йому не були потрібні докази. Небо просто любило і просто хотіло бути поряд.
Перечитувала одну тему на форумі де люди розміщують цитати видатних людей. Дуже сподобався діалог
Користувач МеценаТ: Мир жалок лишь для жалкого человека, мир пуст лишь для пустого человека.
Л. Фейербах
Хотел котенок по незнанью
Участия больших людей.
Но, не готовы к состраданью,
Творцы домов, машин, идей.
У каждого из них работа,
Обилье жизненных проблем.
О том, что замерзает кто-то,
Им думать некогда, совсем.
Дорога к чувствам перекрыта,
Во исполнение мечты.
Страдаем мы от дефицита
Обыкновенной доброты
Василий Алоев
Згадалось...
Н.Гумилев
Среди бесчисленных светил
Я вольно выбрал мир наш строгий
И в этом мире полюбил
Одни веселые дороги.
Когда тревога и тоска
Зачем-то в сердце закрадется,
Я посмотрю на облака,
И сердце сразу засмеется.
И если мне порою сон
О милой родине приснится,
Я так безмерно удивлен,
Что сердце начинает биться.
Ведь это было так давно
И где-то там, за небесами...
Куда мне плыть, не все ль равно,
И под какими парусами.
Мара Маланова
человек человеку воздух
земля и цветок
дерево и огонь
от голоса твоего идет ток
прямо в мою ладонь
почему-то правую
а левая горяча
и я как воздух плаваю
у твоего плеча