ДАМ или ДАИ (про особен.сокр.назв.п/п и орг-ций)

Дія відбувається в обшарпаних стінах офісного приміщення, в якому активну діяльність розводять деякі державні посадовці.

Навпроти молодика сидить молода та вельми симпатична дівчина, яка, незважаючи на екзотичну зовнішність, досить добре розмовляє українською мовою. Хлопча ж обрало за рідну мову для себе рАсійську.   Дівиця увела державного службовця у певний ступор своєю природною красою. Майже без «штукатурки» на обличчі, без кокетства у жестах та міміці, та О, диво!, без каблучки!!!  

Юнак був у тому віці, коли оточуючі, а особливо найближчі родичі зуділи набридливо при нагоді: «Вже давно б пора жінку додому привести та дітей виховувати». Він би і радий, та от біда, не міг знайти гарну дівчину на свій смак. Всі якісь «не такі» траплялись на його шляху.

А ця принцеса увірвалася в його життя неждано-негадано разом з якимись папірцями в руках. І причарувала з першого погляду, з першого слова! Це було видно неозброєним оком, оскільки молодий чоловік вів себе неадекватно і трохи дивно: то нервово крутить ручку, то починає кліпати часто-часто очима, то відкриває рота, повторюючи за нею слова…

Але робота перш за все! Необхідно було заповнити невеличку анкетку. Справа на 5 хвилин, але він розтягував задоволення, насолоджуючись товариством казкової діви. Заодно і дізнавався подробиці її життя.

-         Ваше місце роботи?

-         ДАМ!!!

-         Що? Кому?, - мало не підскочивши на місці, ошаліло спитав молодик. Одразу ж очі забігали, почервонів, заметушився. Потім усвідомив, що спитав ХВігню. Засоромився.

-         Тобто ДАИ, - продовжує дівча, навіть бровою не повівши.

Повисла нєловкая пауза.

-         Ничего не понимаю, - буркотів збитий з пантелику хлопець.

-         А що тут незрозумілого? ДАМ – дитяча академія мистецтв або Детская академия искусств, якщо пишете російською мовою.

Німа сцена. Знову пауза. Хлопець приходить до тями.

-         Понавидумують же ж назви! – скрикує в серцях. Бідолашний службовець навіть не помітив, як почав говорити укр. мовою. – Все, ви вільні…

Завіса…