Про один проект
- 10.01.11, 13:38
Якби в мене були зайві (ги!!!) гроші, спробував би реалізувати один проект. Взяв би якесь занедбане село на Черкащині чи Полтавщині (на жаль, в Україні такого добра вистачає) і зробив би щось на зразок Пирогового під Києвом – одну хатину початку ХХ ст, іншу - 20- х років, ще одну довоєнну, потім 60-х років і, нарешті сучасну. Потім би запросив артистів і почав би возити туристів. При чому, приїхать можна на 5 або 10 днів, з собою заборонено брати мобілки, приймачі, тощо.
Приїхав ти, наприклад, на 5 днів. В перший день ти живеш в Україні 1900-1920 рр., тобто одягаєш відповідний одяг, живеш у відповідній хатині, просинаєшся о 5 ранку і в поле з серпом (ледь не написав і молотом) чи волами і щоб прикажчик батогом і по-справжньому, і дітись ні’куди – ні подзвонити, ні друзів викликати, ні втекти. А потім - революція листівки, денікінці, більшовики, УНР, Махно, пожежі, тачанки і в кінці армія Муравйова, п’яні місцеві комнезамівці з такими ж комісарами десь з Пітеру...
Наступного дня інший будинок (1920-1940)– колективізація від тих же п’яних товаришів у вигляді відбирання худоби і зерна, голод 33-го з хронікою і щоб нікуди було відвернутись, перші сільські клуби, радіо, тваринний страх 37-го і передчуття війни...3-го дня хатина 1940 р., радіо з Левітаном про оголошення війни, повне нерозуміння чого тепер чекати (зрозуміло, що більшовики це погано, а німці???). Мобілізація з однією рушницю на трьох і бій через 12 годин після мобілізації на окраїні рідного села, полон і повернення додому з полону на наступний день. Повернення червоних, штрафрота, контузія (ну це вже не по-справжньому – так легенько м’ячем по голові), демобілізація...
4-го дня пахать зранку до ночі на відбудові народного господарства, перші телевізори, перші автомобілі, олімпіада...
5-го – звістки з Афгану, джинси, перебудова, незалежність... І щоб кожного дня з реквізитами, справжніми акторами, справжньою атомосферою і страху, і радості, і смутку, і надії, і любові, і ненависті... І щоб контракт на 5 чи 10 днів і відмовитись потім не можна. Може тоді тій частині України, які іноді називають себе «несвыдомымы», стала б ближче історія своєї країни і вони б побачили її (історію) справжньою, а не такою, як їм показують режисери російських дешевих пропагандистських серіалів...