Запрошення

Сідає вечір золотавий
У присмерк голубих вогнів,
Я, Вас, запрошую на каву
На спогад дня, що відшумів.

Ми з вами сядемо за столик;
Наллєм напою, що пашить,
І поведем про те розмову,
Як далі в цьому світі жить.

Коли усе навколо й всюди,
В калюжі бруду й темноти,
Коли зовсім забули люди,
Ціну кохання й доброти.

Я, Вам, відкрию таємницю,
Як закохатись на віки,
І де знайти свою жар - птицю,
Яку віщують вам зірки.

Тож крізь усі буденні справи,
Що нас тривожать, нам болять,
Я вас запрошую на каву,
Щоб всі тривоги розігнать.

                                         Довгоп"ят О. М.