Якось так…
- 21.05.14, 21:01
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Мої недруги й
друзі, не кляніть, не повчайте,Мою совість
занедбану, прошу, не руште*)…Я в святі не
просився… Здивував – вибачайте:Та вже місце у
Пеклі придивився на руштах**). Жив, як міг в
цьому світі – не вбивав, не калічив;З праці рук
харчувався, старався не красти.І у церкві
старанно я запалював свічі,Ніби дійсно до
Раю намагався попасти. Гарна казка
для бідних… А мій Рай – біля мене,Коли серце
співає і проситься в танець;Моє «вільне
падіння» незбагненно-шалене,Мої сині ...