Якось так…
- 21.05.14, 21:01
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Мої недруги й друзі, не кляніть, не повчайте,
Мою совість занедбану, прошу, не руште*)…
Я в святі не просився… Здивував – вибачайте:
Та вже місце у Пеклі придивився на руштах**).
Жив, як міг в цьому світі – не вбивав, не калічив;
З праці рук харчувався, старався не красти.
І у церкві старанно я запалював свічі,
Ніби дійсно до Раю намагався попасти.
Гарна казка для бідних… А мій Рай – біля мене,
Коли серце співає і проситься в танець;
Моє «вільне падіння» незбагненно-шалене,
Мої сині озерця і на щічках рум’янець…
Я горітиму мабуть… Хто підтвердити зможе?
Тільки це буде після,… коли очі погаснуть.
Але, поки заклично світить Місяць на ложе,
Я від уст не відмовлюсь – тих, що звабою пахнуть…
*) не руште (діал.) – не рухайте, не чіпайте
**) на руштах – рушти (діал.) – колосники - Чавунні бруски, з яких складається решітка в топках для проходження повітря під паливо і виходу золи з топки.
