Наш Фаберже

Йосип Маршак народився у 1854 році у селі Гнатівка на Київщині. У 14 років він залишає рідний дім для навчання ювелірній справі.

Хлопець опиняється у Києві, де працює помічником майстра в майстерні прикрас.

Вже у 19 років він відкриває на Подолі власну справу, а ще за рік переїжджає на Хрещатик. Спочатку він орендував декілька кімнат власника салону швейцарських годинників пана Целестина Верле на Хрещатику.

За деякий час у цьому будинку з’являється фабрика золотих та діамантових прикрас Йосипа Маршака.

В 1896 році його підприємство виготовило тільки золотих прикрас на 7 пудів (це 112 кілограмів).

Фабрика спеціалізувалася не лише на створенні ювелірних прикрас. Тут виготовляли художні шедеври сувенірного та побутового призначення (таці, чорнильниці) а з 1908 року відкрився годинниковий цех.

На той час про видатного київського ювеліра знала ледь не уся Європа. Його вироби отримували найвищі нагороди на Всесвітніх виставках у Чикаго (1893 р.), Антверпені (1894 р.), Парижі (1900 р.), Санкт-Петербурзі (1902 р.) та Льєжі (1905 р.).

За свідченнями тогочасних киян, вартість деяких прикрас із клеймом «И. Маршакъ» сягала вартості цілих маєтків.

Наприклад, кольє з п’яти ниток перлин, прикрашених смарагдами та діамантами, коштувало 8 тисяч рублів. І це в той час, коли кілограм яловичини на Бессарабці можна було купити за 20 копійок, а відро пива — за 16.

Популярність ювелірних виробів Йосипа Маршака була настільки великою, що сам Карл Фаберже був змушений закрити свій філіал у Києві, через власну неконкурентоспроможність.

«Двом ведмедям в одному барлігу затісно», — зазначив Фаберже.

Ще одним цікавим фактом про знаного київського ювеліра було те, що Йосип Маршак першим в місті, а можливо й у Європі, почав брати на роботу жінок, навчаючи їх ювелірної справи. Для того часу це вважалося надзвичайно прогресивним вчинком.

Після приходу до влади більшовиків у 1918 році фабрику націоналізували. Родині ювеліра пощастило виїхати до Парижу, де жив його син Олександр. Після смерті батька він продовжив сімейну справу.

З цього моменту розпочинає свою історію ювелірна компанія «Marchak». На думку багатьох експертів, прикраси цієї фірми відрізняються бездоганним смаком та оригінальними орнаментами.

До речі, вироби з логотипом «Маршак» обожнювали Микола II, Жаклін Кеннеді, дружина Шарля де Голля та король Марокко Хасан II. У 2006 році французьке видання Les Editions du Regard випустило книгу про життя й творчість Йосипа Маршака. Зараз ювелірні магазини марки «Маршак» можна знайти в Парижі, Токіо, Сіднеї.

На жаль, шедеврів київського ювеліра залишилося не дуже багато. Переважна більшість з них знаходиться у приватних колекціях.

У Національному музеї історії України зберігається срібна копія Педагогічного музею (нині — Будинок вчителя) виготовлена у 1911 році на заводі Йосипа Маршака. Мініатюра будівлі від оригіналу відрізняється лише розміром, з дивовижною точністю було відтворено усі деталі фасаду.

ЇЇ створили на замовлення підприємця Семена Могильовцева, як подарунок з нагоди візиту Імператора.

На жаль, будівля, де знаходився завод легендарного ювеліра, не збереглася. У 1980 роках її розібрали.

«Будинок номер чотири на Хрещатику, пов’язаний з видатним київським ювеліром Йосипом Маршаком. Маршак, у свій час, викупив цей будинок, в якому жив… Ця будівля вціліла під час Другої світової війни, в ньому у повоєнні роки розмістили українське відділення всесоюзного агентства друку „Новини“, а потім знесли, щоб побудувати нову, де тепер розміщується інформагентство УНІАН