кінець відпустки - це так сумно...

  • 01.08.11, 16:37
Повернулася з відпустки. Сумно... Страшенно не хотілося їхати зі Львова, і мене не хотіли відпускати. Сльози, які готові були пролитися з очей, пролилися з неба. Як тільки сіла в таксі, почалася злива. Таке враження, що Львів теж не хотів, щоб я їхала геть...

Дощик у Львові

  • 27.07.11, 14:51
Люблю Львів за його погоду. Тут рідко буває тижнями спека, яка не дає дихати як в Києві. Кілька днів і дощик з прохолодою.
Вчора за 150 метрів від дому потрапила в зливу стіною, вимокла до нитки, зняла сандалі, побрела босоніж в потоки води. Цього літа мені таке ще не вдавалося, та ще й з таким комфортом )) А вдома зварила велике горнятко кави з ромом і закусила її цукерками з сезамом mmmm 



Дні якісь дивно спокійні, але дуже насичені подіями, діями, за 10 днів я встигла стільки всього різного зробити, чого в Києві не встигаю за місяць.

...

  • 24.07.11, 16:48
ніщо так не освіжає голову і не прочищає мозок, як 20 соток городу )))))))

правду кажуть, що найкращий відпочинок -- зміна діяльності

если я чешу в затылке...

день ґазди на роботі затягнувся...
маразм стає схожий на густий туман, який можна ножем краяти...
нічого не розуміємо...
п"ємо каву...
нервово куримо...
чухаємо потилицю...
треба послати гінця за валер"янкою... 

робоча субота

  • 25.06.11, 11:56
важко переживаю переноси робочих днів на суботи... з одного боку розумію, що три поспіль вихідні це класно, бо є час відпочити, поїхати кудись, а з іншого - мій організм категорично протестує проти дзвінка будильника в суботу рано...
Єдине, що тішить -- прохолодна погода і нова парасолька взамін тої, що я "пролюбила" в маршрутці tears

Шкода, що через температуру не вдасться побродити під дощем, вимокнути до нитки, босоніж походити по калюжах,але на вечір я пообіцяла Драконові дооовгу прогулянку, піти спостерігати як волога клубиться довкола ліхтарів... от би ще туману на вечір, тоді б ліхтарі були подібні на кульбабки, які зависли у повітрі...

я так і знала

  • 24.06.11, 10:00
наймягшою частиною відчувала, що спека мене доконає...

пропав голос, зато з"явилися кашель і температура

Як паляться політики

  • 23.06.11, 15:31
Дзвоню сьогодні по інтерв’ю одному політику, якому закидають нецільове використання немаленької суми. Питання-відповідь, питання-відповідь, жарти, компліменти… Наостанок прошу прокоментувати інформацію, що гроші пішли не за призначенням. У питанні я не згадувала, куди, згідно з інформацією пішли кошти… У відповідь почула: «Ні, кошти не були потрачені на передвиборчу кампанію» Моя інформація стосувалася зовсім іншого: і часу, і місця, де грошики потратили … Завіса.

Пізній вечір

  • 23.06.11, 11:38
Пізній вечір бродить вулицями. Ворушить листя бузку і жасмину. Шепоче щось сонним китицям лип. Пересипає зорі у долонях. Солодко-жіночий запах лип. Терпкувато-чоловічий аромат тополь. Нотка хвої. Спів цикад. І ми. Рука в руці. І очі в очі. І вітер шепотить: До ранку ще у вас півночі.

Як я косила під Мікеланджело або коли вдома ЧП

Обіцяне Клариz до теми,як приховати те, що муляє погляд  Було то досить давно. Ми з мамою, поки наші чоловіки були в роз»їздах, затіяли побілку в кухні (то один з родинних «тарганів» -- жодних шпалер, лише побілка). Ну і вирішили закликати майстра, який кількома метрами кухні нервів з»їв на цілий ремонт квартири… З хати він забрався, а після себе лишив таааке... я власноруч застелила підлогу, щоб він її не вимазав… як йому вдалося через газети і целофан залити паркет вапном так, що він був як стеля… Я мала намір зробити мамі сюрприз, все відмити, почистити, розставити меблі і повісити фіранки…побачене мене шокувало, але … До маминого приходу все блищало. Увечері я крутилася на кухні, ну і поряд киця-помічниця (кошеня-підліток, яке мусить все бачити). Сіла собі на спинку кухонного диванчика і спостерігала, але їй через коробку на столі не було видно, що відбувається і вона вирішила перестрибнути на стіл.  Але… котярка не бачила не тільки того, що я роблю, але й того, що за коробкою стоять банки зі свіжим смородиновим желе, ще не закриті…

Далі нарізка кадрів: хвостате чудо чотирма лапами влітає в варення; намагаючись втекти, перекидає банки; на сухій поверхні чистить лапи, розмахуючи ними… 

Результат: 4 стіни, стеля, меблі, фіранки, я -- в червоні крапочки…

Тварючка, щоправда так перелякалася, що рука не здійнялася покарати її...

Ясно, що цукровий сироп просочився в побілку і стіни були вкриті не то мокрими, не то жирними плямами. Переживати візит майстра ще раз не було жодного бажання, тому в хід пішли залишки фарби і крапочки на стінах і стелі перетворилися в квіточки і листочки. У кухні зацвіли вишні. 

Найважче було розписувати стелю і я заздрила Мікеланджело, який куполи розписував, лежачи у підвісній люльці. А в мене ледь голова не відпала. Зато у нас був дизайнерський ремонт. Шкода, що не сфотографували.

закохалася?

  • 21.06.11, 16:41
здається закохалася, бо інакше пояснити, то що зі мною відбувається неможливо... думки хтозна де, пишу казна-що...
тільки що у новину про кримінальну справу приліпила фотку з шампанським... добре, що керівнитцво з гумором... побачили, посміялися, поміняли фотку...

лишилося розібратися в кого lol