Наші ліфти

 У перший день, коли у моєму будинку, зведеному у  1969 році на Оболоні, після тривалого ремонту запустили новенький ліфт, якась людська скотина  випорожнилася.  Тепер кожного дня з острахом побачити ганебні написи, подряпини  на стіні, заліплені жувальною гумкою отвори вентиляції чи  баюру сечі я заходжу до ліфта. Дружина  пропонує не думати про це, бо думки матеріалізуються, але я інакше не можу. Може в мене  виникла фобія спаплюженого ліфта?   А як може бути інакше, коли  я своєму ліфті вранці я   бачив розбитий унітаз,  старі меблі тощо.