Оцифрування "Перця"

Чи можна викласти оцифоровану версію свіжого номера журналу "Перець"

З таким запитанням до мене звертаються численні відвідувачі сторінки у «Фейсбук» «Перець.Весела республіка»

Ні, поки що ми зробити цього не можемо. Оцифровувати "Перець" будемо лише тоді, коли наклад журналу ставновитиме хоча б 100 тисяч. примірників. А поки що купуйте його в кіосках, передплачуйте на пошті чи знайомтеся з деякими перчанськими матеріалами в Інтернеті. Художники-карикатуристи, журналісти, письменники, котрі співробітничають у журналі мають сім"ї, котрі вони утримують, і єдиний їхній заробіток - це творчість. Якщо люди не купуватимуть і не передплачуватимуть журнал, то звідки візьмуться кошти на його друк, розповсюдження і на гонорар для авторів? Отже, журнал має бути самоокупним. Зауважу, що нині "Перець" готують до друку ентузіасти на абсолютно безоплатній основі, керуючись лише намірами відродити видання.

 До речі, не всі митці сатиричного цеху погоджуються на доброчинну співпрацю. Це зрозуміло, бо не кожен має змогу це зробити з різних причин. "Перець" обрав собі тернистий, самостійний шлях відродження, не жебраючи коштів ні в держави, ні в олігархів: ми прагнемо незалежності від будь-яких грошових і будь-яких політичних сил, котрі можуть диктувати нам свої програми чи темники.

Ми можемо прийняти допомогу лише від людини, яка шанує нашу Батьківщину,  розуміє значення в житті народу українського друкованого слова і мистецтва сміху, яка залюблена в український гумор і сатиру: дотепну карикатуру, веселе оповідання, сатиричний чи іронічний вірш, пародію, памфлет, фейлетон, народну усмішку... Ми можемо прийняти допомогу лише від патріота, який не жалкує коштів для розвитку національної культури, як це робити у свій час незабутні благодійники Чикаленко, Терещенко, Ханенко та інші українські бізнесмени й інтелігенти, чиї діяння переживуть віки.

     Як би не складалась історія нинішнього відродження "Перця", його творці не збираються ходити по багатих офісах з торбою для пожертв. Цей проект задуманий в ім’я народу України, і якщо він оцінить наші нинішні надзвичайні зусилля, ми зрештою матимемо, успішний журнал і, зрозуміло, тоді будемо не лише його розповсюджувати в інтернеті, а й даруватимемо в натурі для всіх бібліотек, шкіл, сиротинців і незаможних людей, аби хоча б таким чином, тобто добрим і веселим словом, прикрасити їхнє життя.

А нині ми просимо лише вашого розуміння й сприяння в досягненні нашої спільної мети.

Валерій ЧМИРЬОВ,

художник- карикатурист,

Інтернет-редактор журналу «Перець. Весела республіка».