Спасибо, товарищу Сталину, за наше...
- 04.02.13, 11:21
Нашел свои садиковские фотографии 1949 года на фоне портрета т. Сталина. Портет "отца народов" был обязателен для парадной залы садика. Его написал мой отец.
На первом фото я пятый справа за столом, что справа. На втором- я первый слева в верхнем ряду.
Самое вкусное из еды в те годы было - половинка ломтика ноздреваного пшеничного хлебного кирпичика с намазанным тоненьким слоем сливочного масла или маргарина со сладким чаем.. А еще , невероятного вкуса компот из сухофруктов ( узвар).
7
Коментарі
kas57
14.02.13, 12:06
О-о-о-о-о-о! Це знахідка — так знахідка!!! Свідчення епохи... Як символічно: батько написав батька народів.
Знали тоді твої одногодки про це? На скільки усвідомлювали? Яка була реакція?
Гість: Ogin
24.02.13, 12:17
VChmyriov
34.02.13, 13:18Відповідь на 1 від kas57
Яка реакція? Розкажу! 5-го березня 1953 року я хворів на застуду. Мама прийшла з базару, стала біля мого ліжка, і дмухаючи на змерзлі руки, промовила: - На базарі розповідають, що помер Сталін! Я дуже здивувався, бо у моїй свідомості Сталін - це навзавжди. Я спитав у мами: - Як же ми без Сталіна. На що вона відповіла спокійно: - Не буде Сталіна, буде хтось інший. Першого чоловіка моєї мами репресували у 1937 році за наклепом нашої сусідки Кміцінської, яка безуспішно залицялася до нього. Після короткого "слідства" його - формувальника -ливарника Браїлівського цукрового заводу Вінницької області невдовзі стратили десь під Києвом. Мамин будинок по вул Шевченка у Жмеринці конфікували, а маму з братом викинули на вулицю. Лише після втручання Крупської будинок повернули мамі. Таке щастя!
VChmyriov
44.02.13, 13:31Відповідь на 3 від VChmyriov
Продовження! У 1947 році за наказом партії батько створив скульптуру Сталіна, яку встановили у сквері залізничного вокзалу у Жмеринці. Після 20-го зїзду КПРС мій же батько приймав участь у знесенні цього памятника. Скульптура Леніна у виконанні батька досі стоїть на Могілівській платформі станції Жмеринка. Після Леніна,Сталіна , Кагановича та інших мерзотників, батько за своїм професійним обов"язком малював Хрущова,членів політбюро, потім Брєжнєва та інших можновладців. Свою кр"єру художника- оформлювача він завершив у 1980 році, з переїздом нароживання до мене у Київ. Після війни батько прикрашав вокзал у Жмеринці пано та картинами з полотен Шишкіна, інших класиків живопису. На вокзалі ще залишилось полотно з картини Лактіонова "На привалі".Солдатський котелок малював саме я.
kas57
54.02.13, 14:28Відповідь на 4 від VChmyriov
Добряче по вас пройшлося котком... А що таке роботи "за професійним обов’язком" — я спостерігав змалечкку. Багато знайомих художників у славному місті Прилуки займались тим самим. Але ж і робилося все високопрофесіонально. А зараз 1 кругом халтура. Ну, крім твого блога, звичайно
.
eto*ia
65.02.13, 09:24
Цінне фото.
Сніза
712.02.13, 22:38
Зверніть увагу на якість світлин! Дякую за публікацію.