різдво христове

Походження Різдва Христового Богонемовля ще тихо спало на сіні в яслах убогого вертепу – печери для утримання худоби, а весь світ навколишній уже змінився. Нова яскрава зірка з’явилася на небі й повела трьох мудреців зі Сходу до Ісуса. Ангел зійшов на поля віфлеємські, і зачудовані пастухи поспішили привітати дитятко Боже, бо почули: "Сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, який є Христос Господь". Світ змінився, бо просвітліли серця людські, і була в цю мить радість на небі, "і на землі мир, у людях добра воля". Так оповідає про народження Ісуса Христа Біблія. Із найдавніших часів пам’ять про цю подію 7 січня святкують православні християни Різдво Христове. Вечір напередодні Різдва – Святий вечір був магічним часом творення іншого, вимріяного буття. Звичні й буденні предмети, речі набували незвичайної сили, а господар ставав домашнім жрецем. Урочисто вносив він до господи сніп, як правило, житній, і ставив його на покуті на врожай і достаток. Волиняни напередодні Різдва мастили хатню долівку, вносили горстку сіна і стелили його під столом. Воно мало пролежати там до Водохрещення. Гарною ознакою було, якщо у ньому переспав пес або кіт. А панувала у Свят-вечір кутя – головна обрядова страва. Як удасться кутя – буде крута ще й із "верхом" – то буде на урожай, а в оселі щастя. На святковому столі дванадцять пісних страв. Риба, борщ, вареники, гриби, квасоля, горох та багато іншого. Але перед тим обов’язково треба побувати на Всеношній. Зійшла вечірня зоря, й після Богослужіння можна сідати вечеряти; починали із куті. За столами уже загадували на літо: намагалися раніше сісти вечеряти – щоб раніше жати, не дозволяли пити з відра, щоб не линув дощ серед жнив. Під час Свят-вечора усі члени родини повинні бути вдома: хто ж спізниться, то "цілий рік блукатиме поза хатою". Якщо між членами родини або між сусідами були конфлікти, то їх лагодили цього дня, щоб на "Різдво був спокій і мир". У деяких регіонах повечерявши, брав господар зі столу потрохи кожної страви і ніс до хліва худобі, щоб не скаржилася. Бо за повір’ям у ніч під Різдво дарує їм Бог мову – за те, що у давнину спав у яслах маленький Ісус. Для предків, що у ці свята прийдуть у гості із того світу до живих, кутю залишали на столі на ніч. На Чернігівщині для них навіть значили ложку. А ще на Різдво "ходили з вертепом". Звичай цей, що виник під впливом католицьких релігійних містерій, поширений переважно у західних областях України. Свято української Коляди відзначається упродовж двох тижнів: з 7 по 19 січня. Християнська церква почала вести сильну боротьбу з ним – святом Сонця. Народ не хотів позбуватися своїх традицій, тому колядка як жанр зберігся, і вона почала славити народження Христа. До Різдвяного циклу належить, окрім основного свята, день Василія Великого (14 січня, тоді ж святкується Новий рік за старим стилем) і Водохрещення (19 січня). Усі вони оспівані в колядці "Добрий вечір тобі, пане господарю..."