Маразм крєпчаєт: кілька ознак божевілля російської влади

Становище соціуму можна непрямо визначити за фактами маразму влади. Аналіз виявляє, що ці факти можуть вказувати на системну кризу суспільства. Так от, у наших північносхідних сусідів, схоже, серйозні проблеми. І вони прогресують, адже кількість відверто маразматичних дій російської влади останнім часом різко зросла.

Пропоную підбірку з кількох фактів, які свідчать, що або режим Путіна-Медвєдєва втрачає контроль над країною, або з мізками цього режиму відбувається щось нездорове і небезпечне.

1. На „охорону” акції „вшанування пам’яті Є.Свиридова, який загинув у бійці з вихідцями з Кавказу” 15 січня на Кронштадтському бульварі у Москві, влада кинула 4000 ментів з 40 одиницями спецтехніки, собаками і вертольотом. Увесь цей натовп знадобився для „охорони” 300 (!) нациків з кількома транспарантами. Нацики дуже здивувалися такій увазі з боку влади і вирішили, що майбутнє Росії – за ними.

2. Будівництво і запуск крабоспалювального заводу на Камчатці. Поясню, у чому справа: камчатські краби серед певних категорій населення – делікатес. Кілограм цього продукту у Росії коштує 60 доларів. Так от, на заводі спалюють крабів, вилучених у браконьєрів - того вимагає ухвалений російською владою закон. Окрім крабів, завод (з німецьким обладнанням, збудований на бюджетні кошти за особистим наказом В.Путіна) спалює сотні тон лососів (вони, здається, занесені до Червоної книги), лососевої ікри, трепангів... Це рішення дуже показове для загальної картини і показує повноту абсурдунездатності влади взяти під контроль корупцію чинуш. Замість того, щоб боротися з браконьєрством і створити прозору систему збуту – конфіскат просто спалюють.

3. Післяріздвяний спалах маразму на тій же Камчатці. 8 січня губернатор цього краю заборонив спектакль Краєвого драматичного театру "Новогодний коктейль для Золушки". Чиновниця, присутня на показі, побачила в одному з епізодів спектаклю кримінал. Виявляється, що епізод, у якому Король переводить годинник назад, щоб Попелюшка не пішла з балу, „розпалює ворожнечу до державної влади”. Зв’язок тут наступний: нещодавно на Камчатці, виконуючи кремлівську директиву "о приближении окраин к Москве", годинник перевели на годину назад - що викликало чималий спротив у мешканців краю.

4. Попри кризу у власному суднобудуванні, Росія купує у Франції за величезне бабло вертольотоносці, мало придатні для холодних російських морів і майже не сумісні з існуючим російським озброєнням. Замість того, щоб самим будувати маленькі кораблі, яких на флоті зараз дуже не вистачає, росіяни купують великі іноземні. І це, як на мене, явна ознака того, що а) оборонка доживає останні роки б) для влади понт імідж важливіший за підтримку власного виробника і реальну боєздатність збройних сил.

Наступна ознака пердвиборчого маразмування влади РФ – небезпечні ігри з нагнітанням міжнаціональної ворожнечі. Наведу приклади, які стосуються українців, але йдеться також про стимулювання ворожості населення до кавказців, мусульман та інших інородців (що, як вчить найновіша історія Росії, чрєвато).

5. Закриття єдиної в Росії української бібілотеки під приводом боротьби з екстремізмом – притім не просто „царським указом”, а з цирком-на-дроті. Наших співвітчизників у Росії багато – Москву недарма називають найбільшим українським містом. Українцям, здатним читати та мислити, таким чином вказують на їхнє справжнє місце в Імперії. Наступний крок: 31 січня Верховний суд РФ почне слухання з метою ліквідації всеросійської організації „Обьединение украинцев России”. Без коментарів.

6. Як відомо, Росія – секулярна держава, тобто, церква офіційно відділена від влади. Однак на практиці відбувається протилежне: режим дозволяє РПЦ гнати терабайти мракобісся і включає цей делірій у владний дискурс. Офіційний медіапотік усе більше переплітається з церковним. Наукові спільноти Росії раніше намагалися протестувати, але останнім часом їхні спроби стають все слабкішими. Ба більше: деякі представники наукового співтовариства починають підтримувати часто відверто шизофренічний і ксенофобський церковний дискурс, якого б бісогонства туди не напхали. Ось лише один з прикладів того, як російські “учоні” підтримують єдино істинну церкву.

Сама ж РПЦ, отримавши рупор, „тримає марку”, і впродовж січня ми побачили цілу низку відверто маразматичних ініціатив:

7. Заява голови відділу у справах Церкви й суспільства РПЦ МП протоієрея В.Чапліна про необхідність впровадження загальноросійського дрес-коду серед громадян (а особливо – громадянок) РФ. Після цієї заяви – хто б сумнівався – розпочалася широкомасштабна „громадянська дискусія” за участю світських чиновників високого рангу.

8. Патріарх Московський і всієї Русі Кирило теж не пасе задніх: він запропонував водити московських старшокласників у лікарню, де утримують дітей з психічними відхиленнями, щоб підлітки бачили „наслідки гріха”.

Як колись мудро зазначив Френк Герберт, „коли релігія й політика ідуть в одному запрягу, ті, хто ним керує, вірять, що ніхто не може стати на їхньому шляху. Їхня скачка стає все божевільнішою. Вони відкидають усі думки про можливі перешкоди й забувають про те, що людина, засліплена швидкістю, бачить прірву лише тоді, коли вже пізно щось робити...”. Схоже, що в Росії церква перестає бути просто служницею режиму, а поступово об’єднується з ним своїм апаратом... До чого це призведе?

9. Тим часом, попри голосні заяви про боротьбу за мораль, православіє і порятунок дітей від злого порно й насильства, перед Новим роком Д.Мєдвєдєв підписав закон "О защите детей от информации, причиняющей вред их здоровью и развитию". Прекрасно, тільки в кінці закону написано, що він вступає в дію наприкінці 2012 року. Як справедливо вказує один з російських коментаторів, ухвалити закон про захист дітей і відкласти цей захист на два роки можна „только в сумасшедшем доме”.

У підсумку – схоже, російський соцум дійсно перетвроюється на те, що Плуцер-Сарно назвав „дремучий праворадикальный ад, в котором сознательно уничтожаются нация и культура”.

У часи перед колапсами, великими змінами чи значними соціальними потрясіннями риторика влади (внаслідок наростання відірваності її від реального життя) стає особливо маразматичною. Якщо вірити цьому правилу – а історія показує, що вірити йому варто – Росія знаходиться на порозі катаклізмів. Маразмування у Росії має до нас прямий стосунок. Справа не лише в тому, що наша влада радо наслідує російські моделі – і тим завзятіше, чим гірша модель; йдеться про загрозу хаосу і заворушень, які Росія може „експортувати” до нас.

Станіслав Давиденко